perspektyvy.kiev.ua
В студії Громадського радіо Володимир Тищенко, активіст боротьби проти незаконної забудови у Києві
Любомир Ференс: Чому Вас розшукує Міністерство внутрішніх справ і ніяк не може знайти?
Володимир Тищенко: Розшукують мене за боротьбу з незаконною забудовою на Осокорках. Минулого року відбувся найбільший мітинг, на який зібралися близько 500 чоловік та постали проти незаконної забудівлі біля метро «Осокорки». Це була вже третя акція. Організував акцію я (написав пост в Інтернеті). Громада знесла паркан, який був незаконно встановлений. Контрольну картку на порушення устрою Білоцерківець тоді не давав.
Андрій Куликов: Хто такий Білоцерківець?
Володимир Тищенко: Білоцерківець — колишній начальник благоустрою Києва, зараз — радник Кличка. Ще до вечірніх подій, які спричинили подальше кровопролиття, ми з громадою приходили до нього і Віталія Кличка, щоб припинити все миром. Ми вимагали наказ на зняття незаконно встановленого паркану. Нам пообіцяли вирішити проблему, але ніяких дій не прийняли. Тому громада взяла діло в свої руки та знесла цей паркан. Через це мене оголосили в розшук. Десь півроку мене звинувачували за однією статтею за перекриття проспекту Бажана. Ми вимушені були туди піти, бо біля паркану стріляли тітушки, які ми же і принесли. А згодом на мене відкрили ще дві справи: протидія органам міліції та хуліганка.
Андрій Куликов: Якщо спробувати визначити пропорцію Ваших успішних і неуспішних акцій протидії забудові. Яка вона?
Володимир Тищенко: Ця акція — одна з найуспішніших. Забудовником був тодішній колега Кличка – Котвицький, депутат Київської міськради від партії «Удар». Тому нічого і не робилось з цією проблемою. Не буду приховувати, що більшість забудов неможливо припинити через важкість боротьбі з забудовником, владою та міліцією.
Андрій Куликов: Я зріс в районі нинішнього метро «Театральна». Там побудували центр, в якому зараз перебуває музей історії Києва, який мусив погодитись на те, щоб в такий спосіб «освятити» незаконну забудову оскільки не було приміщення. Згадаєм вулиці Гончара та Святошина. Складається враження, що протистояння незаконної забулівлі лишається без надії.
Володимир Тищенко: Є така безнадія. Навіть після Революції гідності нічого не змінилося. Але проста віра і акції рухають людей до боротьби.
Любомир Ференс: Чи хоче щось змінити Віталій Кличко? Чи все лишається на тому ж рівні?
Володимир Тищенко: Мені здається, що Віталій Кличко нічим не відрізняється від Леоніда Черновецького. Наведу приклад, який засвідчить вищесказане. Найбільша афера Черновецького, яку він провернув в 2007 році — безкоштовне виділення одним рішенням 147 гектарів землі відому олігарху Василю Хмельницькому.
Любомир Ференс: Тут я не погоджуся. Ділянка була більшою — майже 170 гектарів. Землю передали секретарці, яка очолювала земельну комісію, згодом вона передала ці землі в оренду своєму чоловіку, колишньому нардепу.
Володимир Тищенко: Я чув цю історію, але не можу її підтвердити. Повернусь до рішення про передання масиву землі. В 2008 році її вартість складала понад мільярд гривень. Коли Кличко прийшов до влади, громадські діячи подали позив про скасування рішення щодо передання 147 гектарів землі. На суді я побачив Євгена Палій, представника київради, який позив громади не визнав. Євген Палій ходив до суду і за часів Черновецького, і за часів Кличка. Після того, як громада підняла скандал, в суді, за наказом Кличка, Палій не з’являвся. Громада виграла в суді, землю ми повернули без Київської ради.
0