Незалежна медійна рада: якими будуть її функції і вплив?

Хто до неї входить і яким чином вона функціонуватиме, розповідає директор Інституту Медіа Права, експерт РПР Тарас Шевченко.

Тарас Шевченко: Хочу почати із опису проблеми. Дійсно, в медійному середовищі нині відсутні прояви саморегулювання, а саме це є нормою для країн, які дотримуються високих стандартів. Як правило, працює інша модель. Самі ЗМІ об’єднуються, часто не без впливу держави, та створюють орган, який би встановлював однакові правила для всіх та слідкував би за дотриманням стандартів.

З багатьох причин така модель за 15 років не спрацювала в Україні. На мою думку, перш за все через те, що український ринок сповідує концепцію «Це моє, тому я можу робити що завгодно». В такій парадигмі для приватних видавців, сайтів чи телеканалів немає жодного стимулу чи інтересу об’єднуватися задля дотримання стандартів.

Коли ми ініціювали створення Незалежної медійної ради, виходили з того, що прообразом такого саморегулювання можуть стати громадські організації. За опитуваннями, рівень підтримки саме громадських організацій, особливо, в контексті просування реформ, є найвищим. Тому організації Інститут Медіа Права, Інститут Масової Інформації, Інтерньюз-Україна, ГО «Телекритика» і фундація «Суспільність» започаткували таку ініціативу.

Василь Шандро: Чи не може виникнути конфлікт інтересів, адже всі ці організації так чи інакше пов’язані з журналістикою? Не буде поділу на «своїх» і «чужих»?

Тарас Шевченко: Абсолютно нормально, що буде недовіра та сумніви щодо того, як організація спрацює. Щодо конфлікту інтересів: громадські організації, які співпрацюють з міжнародними організаціями, найчастіше відповідають набагато вищим стандартам і в контексті аудиту, і в контексті положень про конфлікт інтересів. До прикладу, Зураб Аласанія, який очолює НТКУ, не зможе брати участь та впливати на рішення у обговореннях, що стосуються НТКУ. Таким чином долається конфлікт інтересів.

По суті, є два склади Незалежної медійної ради. Перший — склад засновників ініціативи: 5 організацій. Також є другий склад — склад ради: 15 осіб, які представляють не тільки згадані організації.

Формат передбачає як діяльність за зверненням, так і з власної ініціативи. Важливо, що 15 експертів будуть братися не за всі порушення у медійній сфері, а за найгучніші, найсерйозніші справи, адже відслідковувати та вирішувати всі випадки — неможливо.

Після різдвяних свят хочемо зібрати експертні збори та запросити всіх небайдужих до обговорення нагальних тем, які потребують розгляду. Ми зі свого боку на перших організаційних зборах висунули питання ідентифікації реклами, а саме — прихованої реклами, джинси.

Василь Шандро: Медійна рада створена за аналогом?

Тарас Шевченко: І так, і ні. Жоден класичний аналог в українських реаліях не спрацює, тому ми намагалися підходити зважено: дивилися на досвід інших країн, але враховували і наші реалії. Спостерігали також і за досвідом Грузії. Її відмінність у тому, що вона створювала не коаліцію із 5 організацій, як ми, а реєстрували окрему громадську організацію. Вважаю, що коаліція, яку створили ми, функціонуватиме краще, адже буде враховано точки зору кожної організації, яка до неї входить. Також грузини не залишили за собою права діяльності за власною ініціативою і визнали, що це є мінусом.

Василь Шандро: Яким був цей рік для медіа?

Тарас Шевченко: В цілому, рік був успішним. Звісно, залишились проблеми, які миттєво і не вирішиш: потужний контроль медіапростору олігархами. Але є багато питань, які зрушили з мертвої точки: питання роздержавлення,прозорості медіа власності, суспільного мовлення. На мою, думку, українські журналісти демонструють дотримання стандартів, ентузіазм до створення нових проектів.

Ірина Соломко: Як ви оцінюєте наявність цензури в Україні?

Тарас Шевченко: Думаю, що на питання, чи я у нас цензура, чи свобода слова, неможливо відповісти «так» чи «ні». Завжди є певний обсяг свободи, як і завжди є обмеження. Чи зараз вільніше, ніж 2-3 роки тому? Безперечно. Вважаю, що у нас є хороші можливості для висловлювання.