Новий позитивний образ України у світі: консолідована українська спільнота й потужний волонтерський рух
“Історія дослідження України на Заході містить багато складнощів і перешкод. Дотепер у США про Україну дуже часто говорять люди, абсолютно не обізнані з українським контекстом», — уважає Віталій Чернецький, американський славіст, Президент Американської асоціації україністів і професор університету в Канзасі (США).
Василь Шандро: Яким чином виглядала інформація про Україну за останні 1,5 роки? Які джерела доступні? Чи можна описати думку середнього американця про те, що відбувається в Україні?
Віталій Чернецький: Переважно кількість американців з симпатією ставляться до українців. В цьому плані ситуація була менш складною для донесення української точки зору, ніж для деяких країн Західної Європи.
Василь Шандро: Наскільки Україна стала цікава світові зараз?
Віталій Чернецький: Я думаю, ситуація зараз дуже позитивна і це важливий момент, який не можна втратити. Світова інтелектуальна мода дуже примхлива і течії можуть швидко змінитися, але документальні фільми, зокрема фільм Сергія Лозниці, дістали широке міжнародне визнання. “Плем’я” Мирослава Слабошпицького теж має великий успіх. І йдеться про широку глядацьку публіку. Також є зацікавлення в літературі та документальних книжках. Є нові переклади української літератури. Наприклад, переклад “12 обручів” Андруховича вийде цієї осені. Є люди великого ентузіазму, які бажають дізнатися більше, тому важливо, щоб українські книжки виходили. З українською літературою ситуація складніша і в тому плані, що більшість країн підтримує переклад книжок, але в економічному плані Україні важко спонсорувати це.
Василь Шандро: Що собою являє Асоціація україністів? Наскільки вона наповнюється не українцями?
Віталій Чернецький: Коли тільки розпочалися події Євромайдану, то західні ЗМІ зверталися до готового списку людей, яких вони вважають експертами. І дуже часто це були люди, необізнані з українським контекстом. Американська асоціація україністів була створена 1991 році, як складова Міжнародної асоціації україністів. Ми співпрацюємо з науковим товариством імені Шевченка в Америці. А кількість людей не українського походження все збільшується. Мій віце-президент зараз відомий історик Вільям Реш, який був волонтером у Києві. Багато приходять людей, які займаються Україною у контексті суспільних наук, менше літературознавців та культурологів.
Тетяна Трощинська: Чи нас помітили після Майдану?
Віталій Чернецький: Я думаю, що це правда. Але ще є певні прошарки західних лівих, для яких Радянський Союз був символом позиції до Америки.
Василь Шандро: Ви матимете лекції лише в Києві чи ще десь?
Віталій Чернецький: Я буду після Києва у Львові, Харкові та Одесі. У Києві 25 червня о 16.00 матиму лекцію в Інституті літератури НАН України. Вхід вільний. Лекція стосуватиметься українського кінематографу у світовому контексті.
Василь Шандро: Наскільки теми української культури залишаються в казані постколоніальності?
Віталій Чернецький: Думаю, те, що вони залишаються у контексті постколоніальності не погано, бо це процес глибинної психотерапії суспільств,, яке було вражене цим колоніальним досвідом.
Василь Шандро: Чи з’явився якийсь новий образ в українській культурі?
Віталій Чернецький: Відбулося вкрай важливе зрушення – це консолідація нової української спільноти, це волонтерський рух.
