Громадське радіо
Лариса Денисенко: Які вже йдуть перемовини, як будуть зміни і які проекти першочергово ви будете розглядати? Або, можливо, на нас чекають урядові зміни?
Оксана Сироїд: Ми як парламент перейшли через екватор. Є кілька тенденцій, не думаю, що вони унікальні тільки для цього парламенту, хоча є певні особливості. Приходить певна ледачість чи розслабленість. З іншого боку, вона пов’язана з тим, що нинішній коаліції все важче і важче шукати голоси на підтримку тих чи інших рішень. Я би сказала, дорожче і дорожче. Уже нема цього страху, стримування, яке було після Майдану. Всі розперезалися. Думаю, знищення графіті на вулиці Грушевського є дуже символічним проявом втрати страху, якщо так можна сказати, чи відчуття першопричин появи нинішньої влади: парламенту, уряду. Думаю, це буде трендом подальшої діяльності цього парламенту, уряду, президента.
Андрій Куликов: Якщо ви вже вжили термін «перехід екватору», то на суднах влаштовуються свято Нептуна. Якого свята Нептуна очікувати українцям від парламенту?
Уже нема цього страху і стримування, яке було після Майдану
Оксана Сироїд: Одна фракція зараз щось святкує на сусідній з вами вулиці, мені здається, якраз того Нептуна і святкують. Але зі спостереження і спілкування з людьми я розумію, що є певні критичні речі, без яких надалі буде важко рухатися.
Зараз нам розказують про пенсійну реформу. Насправді, те, що запропоновано урядом, жодним чином не є пенсійною реформою. Фактично пропонується те, що уряд обіцяв у 2011 році: індексувати пенсійні виплати, але не робив цього з 2011 року. Натомість, свідомо розуміючи, що з наступного року пенсійні виплати будуть знижуватися. Це дуже цинічне шахрайство. Ми розуміємо, що нинішнім пенсіонерам ми повинні підняти пенсії. Але це жодним чином не можна назвати реформою.
Андрій Куликов: Коли ви говорите «ми повинні підняти пенсії», кого маєте на увазі?
Оксана Сироїд: Це рішення має бути проголосоване парламентом. І парламент зрештою несе відповідальність за уряд. Звичайно, передусім за уряд несе відповідальність коаліція, яка його сформувала. Але так само опозиція, до якої я належу. Наш обов’язок — контролювати уряд, зокрема, пояснюючи людям, що відбувається.
Коли ти потрапляєш на будь-яку посаду, йде зворотній відлік
Андрій Куликов: Щоразу коли починається новий політичний сезон, роблять різні прогнози. Один із них, що все буде спокійно і змін не потрібно чекати, є інші прогнози про дострокові вибори, перестановки в уряді. Наскільки ви спокійні за свою посаду заступниці Голови ВРУ, належність до опозиції вам її гарантує?
Оксана Сироїд: Ні. Цю посаду ніхто і нічого не гарантує. Чесно кажучи, і хвилюватися нема чого: посада і статус все одно тимчасові. Коли ти потрапляєш на будь-яку посаду, йде зворотній відлік: одного дня ця посада припиниться.
Андрій Куликов: Тут я радше веду мову про те, щоб за опозицією було закріплене одне місце в складі керівництва ВРУ.
Оксана Сироїд: Була така неписана практика, щоб заступник Голови ВРУ належав до опозиційної фракції. Коли формувався цей парламент, до коаліції увійшли п’ять фракцій і поза коаліцією фактично залишилася фракція Опозиційного блоку. Тоді, як на мене, це була чесна позиція. Люди, які фактично призвели до всіх кривавих подій, до Майдану і до війни, вимушені були пропустити політичний сезон. На моє переконання, це взагалі недопрацювання прокуратури, бо велика частина людей, які сьогодні є депутатами Опозиційного блоку, мали б відповідати за відповідними статтями кримінального закону, але точно не могли на той момент представляти керівництво українського парламенту.
У такий спосіб всі три посади в президії залишилися за коаліцією. А потім, коли Самопоміч залишила коаліцію, було рішення нової коаліції, що ця посада залишиться за депутатом від опозиції.
Ми фактично перебуваємо в серйозній кадровій кризі
Лариса Денисенко: Хотілося би повернутися до питання омбудсмена. Це питання зависло, процедурно в тому числі. Чи це актуально для парламенту і для коаліції?
Оксана Сироїд: Ми далі маємо квотування, коли на посади, які б не мали бути політичними, добираються люди не фахові, не експертні, а ті, які будуть відстоювати ті чи інші політичні інтереси.
Строк повноважень омбудсмена у сім років це не просто так. Передбачається, що ця людина має бути поза каденцією парламенту. Те саме стосується повноважень членів ЦВК. Ці посади не можуть бути квотно-політичними. Людина, яка обирається на посаду, не має бути політично лояльною. Вона має бути професійно лояльною.
На жаль, сьогодні так не є. Через це ми фактично перебуваємо в серйозній кадровій кризі. Нема дев’яти членів Рахункової палати, членів ЦВК, нема призначено і обрано всіх суддів Конституційного суду, нема омбудсмена. Нема великої кількості людей, які б обійняли посади. Йде постійний торг: якщо ви за моє проголосуєте, ми проголосуємо за ваше. А те, що ця людина не є фахова, нікого не хвилює. Я пережила це, коли добиралися члени Вищої ради правосуддя. Нам тоді запропонували знайти третю кандидатуру. Ми шукали її. А тоді нам виставили умову: «Ми проголосуємо за кандидатуру, яку ви пропонуєте, якщо ви проголосуєте за наші». Ми кажемо: «А якщо ваші неякісні? — «Ні, ну так не буває».
Посади від депутатів і похідні, які формуються в парламенті, розглядаються як друшляк на потоках
Лариса Денисенко: Ви вважаєте, що всі посади, які не повинні мати політичного впливу, залишатимуться суб’єктами торгів? І не можна сподіватися, що знайдеться професійне порозуміння?
Оксана Сироїд: Це все йде від філософії держави і влади. Люди повинні трошки подумати і зрозуміти: коли вони обирають депутатів, вони обирають людей, які контролюватимуть, як збираються і витрачаються їхні 800 млрд гривень. Нема державного бюджету — є людський, публічний бюджет. Всі гроші продукують люди. Є ті 800 млрд, і коли кожного наступного разу ви будете йти на вибори, повинні розуміти, що вибираєте людину, якій хочете довірити ці 800 млрд.
Тому що цей парламент сформує уряд, буде писати закони, як гроші збираються і витрачаються. Сьогодні, на жаль, всі посади від депутатів і всі похідні, які формуються в парламенті, розглядаються фактично як друшляк на потоках. Тобто поставити свою людину, яка би з цих 800 млрд щось принесла кожному в приватну кишеньку, прямо або опосередковано. На жаль, до цього часу є дуже мало політиків, які свій статус і свою посаду розглядають як можливість використати ці гроші для суспільного блага. Це питання цінностей. Це не можна набути в парламенті. Таку людину можна тільки вибрати до парламенту або не вибрати. А в парламенті люди кращими точно не стають.
Нам всім бракує чесної парламентської рутини
Лариса Денисенко: Якщо запровадиться кодекс етичної поведінки парламентарів та парламентарок, чи це виправиться?
Оксана Сироїд: Кодекс етики — це буде кінець процесу, а не початок. Спочатку етика є, а тоді її можна кодифікувати. Якщо етики нема, нема чого кодифікувати. Це вже буде «вишенька на торті». Треба спочатку пройти свій шлях. Можливо, часом цей досвід не найкращий, часом сумний і ганебний — спостерігати за поведінкою депутатів або за бюджетною ніччю. Це апогей ганьби. Але кодекс етики цього не виправить. Виправлять, наприклад, зміни до бюджетного кодексу, де було б чітко написано, куди мають витрачатися гроші.
Лариса Денисенко: Якщо ви вже згадали бюджет і апогей ганьби, як ви вважаєте, цьогоріч теж можна буде це спостерігати чи ви можете щось зробити, щоб такої ночі не було?
Оксана Сироїд: Спостерігаючи три роки за цим процесом, я зрозуміла його природу. Оскільки нема деталізації, нема прозорості. Але є велике бажання його розділити між собою. Коли приходить бюджетна ніч, в парламенті відчуття, ніби запаху крові, коли хижаки нападають на цю жертву, бо 800 млрд треба бігом розділити. При цьому ці люди настільки не довіряють один одному, що не можуть розійтися на ніч, бо зранку зміниться конфігурація, тому вони мусять сидіти за одним столом, як картярі, тримаючись за руки йдуть до залу і тиснуть кнопки.
Андрій Куликов: Коли перша погоджувальна рада?
Оксана Сироїд: Вже була вчора зранку. Насправді, може, скажу крамолу, але погоджувальна рада в нинішньому публічному форматі не має сенсу. Колись президент Європейського парламенту Пет Кокс, коли сидів на нашій погоджувальній раді, сказав: «Розумієте, це Голівуд, де кожен намагається завоювати Оскар. Ви не про те говорите». Всі погоджувальні ради в парламентах є закритими, щоб справді обговорити порядок денний. А в нас порядок денний ніде не обговорюється. На жаль, нам всім бракує чесної парламентської рутини, де люди без камер вміли би працювати чесно.