Обстрілюючи Авдіївку, Росія прагне витіснити населення з міста, — Чорновіл

Дмитро Тузов: Ми хотіли поговорити про роковини загибелі вашого батька, В’ячеслава Чорновола, але зараз підхоплюємо тему и хочемо поговорити про те, що відбувається на сході України. 18 будинків пошкоджено в Авдіївці, залпами накрили Зайцево, вчора там загинуло двоє людей, це були місцеві цивільні люди, сімейна пара. Коли стріляють колаборанти, зрозуміло, що вони це роблять за вказівкою. Які сигнали вони посилають Україні цими обстрілами?

Тарас Чорновіл: Два маленьких застереження: по-перше, стріляють не колаборанти. Їх зрідка кидають у ці безглузді атаки і коли наші стріляють у відповідь, вони мають переповнені морги. Колаборанти стоять десь на передній лінії, їх зрідка закидають у диверсійні групи.

Але коли починають стріляти з усього, що важче за міномет – це стріляють виключно російські військові. Наші військові не один раз говорили, що стріляють професійні військові кадри, не призовники, не набрані, не мобілізовані.

Дмитро Тузов: Дякую, що ви про це уточнили. Мі нещодавно з Наталкою повернулися зі Сходу, де спілкувалися з людьми з непідконтрольних територій, зокрема з Макіївки. Чоловік розповідав, що під його будинком стояло 4 гаубиці, калібром 152 міліметри, які гатили у напрямку Авдіівки. Це були саме росіяни.

Тарас Чорновіл:  По-перше, вже починаючи з 2015 року російська армія перебрала контроль над усім. До того вони ще мали надію, що десь йде так звана «русская вєсна», і щоб менше світити своїх військових, вони демонстрували так звану «місцеву ініціативу», або так званих «відпускників». Потім вони зрозуміли, що толку з того не буде, і почали вести дії виключно своїми силами. Це є військовий злочин держави-агресора, яка проявляє себе, як держава-терорист по відношенню до мирного населення. Це дуже важливо, що рано чи пізно буде створено спеціальний військовий суд, колись це усе буде розглядатися у Гаазі. Поки Росія – потужна ядерна держава з правом вето в ООН, ніхто на це не відважиться, але це буде.

По-друге, що стосується самої цієї події. Найжорстокіше не те, що це відбувається, а те, що це лише певний нюанс того, що відбувається постійно. Вони і раніше лупили по мирних мешканцях. Вони знищували цілі села Ми знаємо, що коли у кінці 2014 року зайшли перші танкові колони, вони зрівняли ті кілька сіл, що були у них на дорозі і зробили масовий відстріл щоб показати, які вони круті. Це їх тактика – бити по мирному населенню. Тому загально ця доба ще вважається спокійною, бо було пошкоджено 18 будинків, але ніхто не загинув.

У мене є підозра, що стосовно Авдіївки виконується підло спрямований план. Судячи з того, що відбувається – це акція на залякування та витиснення мирного населення. Вони зробили прицільні попереджуванні залпи, запустили кілька вистрілів, що били не по будівлях та нанесли легкі пошкодження. Продемонстрували силу, дали людям сховатися, після чого стали нищити житловий сектор.

У рамках гібридної війни вони хочуть зробити враження, ніби жити та працювати у Авдіївці неможливо.

Один із пунктів цієї економічної війни, що почалася у 2017 році, передбачає серйозний удар по економіці України, а саме по нашій металургії. По-перше, ми є конкурентом Росії, по-друге, це експортна галузь, що впливає на валютний баланс країни.

 Якщо впаде металургія, впаде і гривня, що матиме серйозні наслідки. Авдіївка з її «Коксохімом» є одним з ключових пунктів.

Перший пункт – заблокувати поставку вугілля до України, другий – захопити ці вугільні підприємства своїми силами та запропонувати нам вкрадене в нас вугілля за неконкурентною ціною на 37% вище. Це вони вже зробили і ми це вугілля вже не купуватимемо, так чи інакше.

Вони розуміють, що по Авдіївці треба бити дуже прицільними ударами, бо якщо вони напряму попадуть по комбінату, де знаходяться ємності з хлором, то тікати доведеться їм самім – місто стане мертвою зоною.

Наступні кроки будуть пов’язані з Маріуполем, зверніть увагу, як рядом з містом постійно активізується ескалація напруженості. Вони також створюють проблеми для тих, хто працює у регіоні, але бере вугілля на шахтах Міттала у Казахстані, наприклад, Криворожсталь. Всі ці кроки є частиною гібридної економічної війни і нажаль місцеві мешканці стали заручниками та однією з мішеней російської агресії.

Наталія Соколенко: Пане Тарасе, ви згадали словосполучення «русская вєсна». Хочу процитувати Олексія Курка, співробітника одного з посольств європейських країн, що задав у Facebook питання дня: «Чи може «руська весна» трапитися у себе вдома, а не деінде у сусідів під боком?» Ви мабуть стежили за подіями у Росії зараз – чи схоже це на руську весну?

Тарас Чорновіл: Ні, не зовсім. У акціях Навального є досить чітка орієнтація саме на Медвєдєва, а не на Путіна. Хоча це і не спрацювало – на акції все одно кричали «Путін – вор», але центр запускав зовсім інший меседж. Здавалося, при тому, що у Росії немає навіть натяку на демократію, чому не посадити Навального, тим більше, що можливості та привід є. Інших садять за значно менші порушення.

Я не можу позбутися відчуття, що є певна домовленість для випуску пари та виходу енергії. Давайте не будемо забувати – остання велика акція була на Болотній площі, з велетенською кількістю учасників, за 100 тисяч. Це добре сколихнуло владу і друга акція, коли вимагали звільнити затриманих на Болотній, вже була значно меншою. Всі інші акції вже не були бойовими. Враховуючи Навального та його «мезальянси» із владою, я можу припустити, що є певні фактори домовленості, коли одному дають розкрутитися, другому дають стати одноосібним лідером опозиції та показати Западу певні знаки, після чого влада дочекається, коли народ спустить пару, і почне закручувати гайки, посадивши особливо активних.

Дмитро Тузов: І опозиціонерам паралельно показують, що влада буде діяти доволі жорстко. А я хочу із Москви перенестися у Авдіівку, тому що ми не закінчили цю тему. Ви сказали, що мета російських військових – «посадити» українську металургію, незалежно від форми власності, і в їх діях присутній економічний підтекст.

Тарас Чорновіл: Їх дії залежать від ділянки фронту та обставин, включно до корупційних схем для перевезення контрабандних товарів. Були випадки, коли жорсткі обстріли відбувалися тільки для того, щоб відвернути увагу и дати можливість для фур перетнути кордон та незаконно перевезти контрабандні товари.

Дмитро Тузов: Стосовно економічних ударів, ви кажете, що вони бажають витіснити населення з Авдіївки. Як ви вважаєте, як має діяти Україна у відповідь? Чи це мають бути спрямовані  відповіді, наприклад зафіксувати, звідки йдуть постріли, і стріляти у відповідь? Чи це мають бути міжнародні чинники – возити туди депутатів Європарламенту і тиснути на міжнародному рівні?

Тарас Чорновіл: Наразі ми використовуємо три заходи. По-перше, ми намагаємося вберегти Авдіівку, до 20 травня ми плануємо перекинути лінію електропередач, яка зробить і «Коксохім» і місцеве населення абсолютно незалежними від лінії, що проходить по межі і навіть по окупованій території. Лінію також треба вести до Маріуполя, бо зараз півмільйонне місто залежить від Старобешівської ТЕС, що знаходиться на окупованій території. Місто також потребує новий водогін та нові комунікації, які зараз робляться з великим запізненням.

Наталія Соколенко: Тим більше, що у мінських домовленостях ця лінія зафіксована.

Тарас Чорновіл: Але ми бачимо, що Росія навіть не збиралася її дотримуватися, і Дебальцево було доказом того, що загроза їх наступальних операцій існувала десь до початку 2016 року.

Далі, пункт вогню у відповідь. Насправді, у нас про це не дуже говорять, але наші також стріляють у відповідь. Дозвіл на вистріл у відповідь дається практично після кожної атаки з того боку. І російська сторона кожного разу аж пищить після наших відповідей, бо виявляється, що наш вогонь достатньо вмілий.

Що стосовно дипломатичного тиску – зараз було декілька досить серйозних способів тиску на адміністрацію Трампа, щоб спровокувати з їхнього боку пресинг у адрес Росії. Для нас це було дуже важливо.

Ми можемо піти у атаку і завтра захопити Донецьк, але у відповідь ми отримаємо відкрите бомбардування Києва.

Ми розуміємо, з якими бандитами ми маємо справу. У Сірії Росія показово та прицільно била літаками по школах та лікарнях. І якщо ми вийдемо з нормандського та мінського процесів, Росія може почати бомбити Київ, Дніпро та інші міста, включаючи інфраструктуру. Те, що треба робити, ми робимо. Росія добре розуміє одну з фраз Меркель, яку вони добре запам’ятали: «Погроза нових санкцій набагато страшніша ніж вже існуючі санкції».