Олександр Архипенко: винахідник у скульптурі, знайомий Пікассо й Аполлінера

Олександр Архипенко — український та американський скульптор-авангардист. Народився в Києві. Олександр — молодший син професора Київського університету Порфирія Архипенка та Параскевії Мохової-Архипенко. Його старший брат Євген Архипенко був міністром рільництва Української народної республіки.

Дискусія братів у листах щодо «національного мистецтва» тривала від початку 1920-х і до кінця 1950-х рр.  Олександр Архипенко в 1908 році переїхав до Парижа, а від 1923 року й до кінця життя мешкав у США. Помер 25 лютого 1964 року в Нью-Йорку.

Про значення творчості Олександра Архипенка для світової культури, дискусію братів, життя та творчість Олександра в Парижі та США та долю його брата Євгена, а також про те, чи можна бути причетним до української культури, мешкаючи поза межами України, розповідає і міркує Віта Сусак — кандидатка мистецтвознавства, незалежна дослідниця, членкиня Швейцарського академічного товариства з вивчення Східної Європи (SAGO). Повну версію розмови слухайте в доданому звуковому файлі. Також сьогодні, 20 червня, о 16.00 в Національному художньому музеї України Віта Сусак читатиме лекцію про братів Архипенків.

• «Сучасники та деякі пізніші мистецтвознавці порівнювали кількість і значимість винаходів, які Олександр Архипенко запропонував у скульптурі, із кількістю і значимістю винаходів Пабло Пікассо. Як Пікассо змінив своїм кубізмом живопис, так неординарно й сміливо підійшов до змін у скульптурі Архипенко.
• Архипенко ввів у скульптуру колір, рух. Він почав використовувати не тільки матеріал і об’єм, але й пустоти, які утворювалися довкола цього матеріалу. Ці речі потім розвинулися в кінетичну скульптуру, в пошуки пластичних, абстрактних форм. Він був не єдиний, але один із перших.
• Архипенко дуже пов’язаний із Києвом, виростав при Київському університеті, а його батько очолював майстерні університету. Батько був винахідник — винайшов димоспалювач і запатентував його в Брюсселі. До кінця життя він постійно щось майстрував, а син писав до нього листи, коли батько вже жив у Здолбунові на Волині — уточнював, як йому краще обробляти мідь.
• Брати Архипенки отримали дуже гарну освіту, їхня мати була з давнього козацького роду, співала українських пісень. Українська народна культура увійшла в них, але Євген принципово все життя говорив українською, а Олександру було зручніше говорити російською. Всі листи Олександра починаються з «Дорогой брат», а всі листи Євгена — «Любий брате». Це листування, розтягнуте майже на півстоліття. Уявіть собі: 50 років не бачитися з рідним братом!
• У 1908 році Олександр Архипенко їде в Парижі. Там у цей час усе «кипить». Він одразу входить у коло художників-експериментаторів, авангардистів, виступає в «Салоні Незалежних», представляє свої твори поруч із іменами світової величини, про нього пише Аполлінер.
• Під час Першої світової війни він перебував на півдні Франції, в Ніцці, там почав робити свої кольорові архіпентури, як він це називав. Після закінчення війни на короткий час повертається в Париж. Далі – виставки в Швейцарії, одруження з німецькою скульпторкою  і фінансова непевність у повоєнній Німеччині.
• В 1923 році він їде в США – думає, що дорогою до Японії, але залишається там. Це було його основне місце перебування до самої смерті в 1964 році.
• Якщо говорити без пафосу, то Олександр Архипенко ще далеко недостатньо помітна постать в історії світового мистецтва, далеко недостатньо оцінені всі ті винаходи, які він ввів і якими скористалися наступні майстри, які зуміли стати більш відомими.

Слухайте повну версію розмови в доданому звуковому файлі.