Падіння цін на нафту аналогічне тому, яке було перед розвалом СРСР, – експерт Михайло Гончар

Анастасія Багаліка: З чим пов’язане падіння нафтових цін? Як це може відобразитися на Україні?

Михайло Гончар: Спершу потрібно згадати 7 липня, коли відбувся перший фондовий обвал на китайській біржі, який сприйняли як тривожний симптом, але в цілому вважали, що це явище китайського масштабу. Тепер ми бачимо, що це явище було індикатором тривожних процесів, які приведуть до більш серйозних наслідків, ніж криза 2008-2009 років. Китайський обвал символізує для сировинно-орієнтованих країн дуже погану перспективу. Ціни падають на низку сировинних товарів. Основою нашого експорту залишається залізорудна сировина, металургійна продукція, то попереду нас чекає не дуже багатообіцяюча перспектива.

Анастасія Багаліка: Коли почалися ці падіння, то Україна почала дивитись на російську економіку. Це очевидно не дуже гарна стратегія дивитися на економіку сусіда?

Михайло Гончар: Те, що відбувається з економікою агресора для нас важливо, тому що ми можемо спрогнозувати ту чи іншу модель його поведінки. Світовий та нафтовий ринок  – такий собі економічний примус до миру Кремля. Але ситуація може повернутися в бік більш агресивної поведінки. Мова йде про те, що не тільки ціни на нафту, не тільки ціни на сировину визначають агресивну чи неагресивну поведінку Росії. Я б сказав, що необхідний такий собі зовнішній менеджмент поведінки Росії. Мова йде про вироблення консолідованої позиції країн Заходу з тим, щоб враховуючи ці нові тривожні чинники спробувати використати їх саме для примусу до миру.

В іншому випадку вона продовжуватиме агресивну політику і далеко не факт, що тільки стосовно України. Об’єктами агресивних домагань можуть стати ресурсні країни, сусідні з Росією – Казахстан і Азербайджан. Оскільки вони є конкурентами. Коли на світовому ринку багато нафти і ціна падає, то конкурентів треба або виводити з ладу, або ставити їх під повний контроль. Тут можливо матиме місце сценарій поліцентричності агресивних дій Росії, якщо не буде вжито відповідних заходів з боку Заходу.

Андрій Сайчук: Ми можемо казати, що падіння цін на нафту – ознака довготривалого тренду?

Михайло Гончар: Ми бачимо достатньо чітку синусоїдальну картину того, якою була динаміка цін на світовому ринку впродовж останніх 40 років. Період 12,5 – 14 років – період високих цін на нафту, низьких і знову високих. Падіння цін може бути індикатором того, що світ у черговий раз вступає в тривалий період низьких цін на нафту. Якщо візьмемо до уваги те, що відбувається на фінансових азійських ринках, то це сигнал того, що головні споживачі сировини стануть споживати менше.

За умови зменшення споживання немає об’єктивних причин, щоб ціна на нафту йшла догори. Вона може робити стрибки вгору-вниз, але це буде період балансування навколо низьких показників, як це було з другої половини 80-их років до кінця 90-их. Це той період, коли відбувся розпад Радянського Союзу. Росія наступає на ті ж самі граблі.