У Києві відбулася розмова з психоаналітиком Луїджі Дзойєю (Італія) на тему «Колективна параноя». Професор розповів про її вплив на життя людей.
Василь Шандро: Які у вас перші враження від України?
Луїджі Дзойя: Перше враження — країна дуже цікава. Щоб вивчити історію, потрібно дуже багато часу, декілька століть, тому що історія дуже багата.
Тетяна Трощинська: Чому ви вирішили презентувати цю тему в Україні?
Луїджі Дзойя: Безпосередньою причиною є запрошення, за яким я сюди прибув. Але я чув багато від своїх друзів, перш за все, у Венесуелі, які згадували про те, що вони мають родичів тут, на Буковині, — ця територія зараз належить частково Україні, Молдові та Румунії.
Також я багато чув про ці землі у США, Європі, і оскільки Україна має дуже багато історію і з огляду на географічне розташування, дуже цікаво було завітати саме сюди.
Василь Шандро: Що таке колективна параноя і чому ви пов’язуєте її з кризою соціуму?
Луїджі Дзойя: Параноя — це психіатрична патологія, але вона виявляється і загострюється у кризові часи, і наскільки відомо з історії, саме параноїки, як не дивно, користувалися «соціальним ліфтом», їм вдавалось досягти вершин.
Тетяна Трощинська: Які характеристики параної у суспільному вимірі?
Луїджі Дзойя: Щодо Західної Європи — я б сказав, що популізм — це один із проявів параної, тому що механізм його дії полягає у тому, що це спрощення, коли, наприклад, казали: євреї винні в усьому, отже, якщо ми знищимо євреїв, то всі проблеми будуть вирішені.
Тетяна Трощинська: Але ж, мабуть, цей популізм лягає на благодатний ґрунт — є криза, і люди, які ще вчора здавалися раціональними, починають вірити в абсурдні речі.
Луїджі Дзойя: Ви маєте рацію. Люди у моменти кризи, моменти воєнних дій починають відчувати страх, і проектують цей страх назовні, починають шукати цапа-відбувайла, і в цей момент спрацьовує параноїдальний механізм.
У наші часи ідеться про параною-софт: те, про що я казав раніше — Сталін, Гітлер — це параноя у важкому стані: один збирався винищити євреїв, інший — буржуазію, і начебто всі проблеми мали бути вирішені.
Коли запускається цей механізм, то розповсюджується страх, і кожен починає шукати цапа-відбувайла.
Василь Шандро: Чи є у Європі криза із поширенням праворадикальних рухів, із подіями у Британії? Ці події можуть класифікуватися як колективна параноя?
Луїджі Дзойя: Так. Існує такий феномен як параноїдальний диференціал. Він означає, що проблема роздувається і перебільшується у десятки, а іноді й у сотні разів. Дійсно, у Європі існує проблема із незаконною міграцією, але вона настільки роздута, що вселяє людям великий страх.
Чому стались події у Британії? Британці дуже боялися великого потоку турків. Зараз ідуть перемовини з приводу входження турків до ЄС. Йдеться тільки про початок цього процесу, який займе років тридцять, але цей страх був настільки перебільшений, що мав такі наслідки.
Василь Шандро: Чи є у Європі параноя щодо України?
Луїджі Дзойя: Ні, не існує такої параної, з одного боку тому, що Україна — слов’янська держава із традиційною високою культурою. Але цей страх міг би з’явитися, тому що Україна — велика держава з великим потенціалом.
Тетяна Трощинська: Чи слід говорити про заразність параної і про посилення параноїдальних настроїв через непрофесійне обговорення тем у медіа?
Луїджі Дзойя: Так. Ось чому ми у цій студії. І наш маленький внесок полягає у тому, що ведучі на більш високому, глибшому рівні, обговорення складніше, не спрощене дозволяє нам повернути той належний рівень дискусії, який допомагає запобігти параної.
Василь Шандро: Історичні травми впливають на формування колективної параної?
Луїджі Дзойя: Так, вони дуже сильно сприяють виникненню параної, і я б сказав, що не історія твориться відповідно до законів, а закони приймаються такі, щоб потім сприйняти цю історію.
Я вважаю, що потрібні закони, які визнають геноцид, для того щоб усвідомити те, що відбулось, щоб обговорювати це, і поки це буде відбуватися, почнуться позитивні зміни у свідомості суспільства.
У першу чергу це стосується України, але також можемо згадати про приклад Німеччини, яка внаслідок того, що вона пережила, стала першою постнаціональною державою, адже були прийняті закони про визнання Голокосту, і це дуже сприяло лікуванню від цього синдрому.
Існує два підходи — ліберальний американський, коли кожен може мати власну думку щодо історичних подій, і підхід, який склався у Німеччині, де законодавчо заборонено не визнавати факт Голокосту, адже це була травма для обох сторін — як для євреїв, які це пережили, так і для німців, які були за це історично відповідальні.
Це питання десятиріч, і завдяки повільному усвідомленню й обговоренням у суспільстві відбувається одужання.
Тетяна Трощинська: Очевидно, науковцям простіше говорити про параною в історичній ретроспективі, ніж про раціональність чинних політичних лідерів.
Луїджі Дзойя: Одного разу на італійському телебаченні мене попросили поставити діагноз пану Берлусконі. Я сказав, що серйозний психоаналітик цим не займається, я ставлю діагноз тільки тим клієнтам, кого знаю особисто.
Щодо інших політиків —має існувати певний культурний клімат, політична ситуація, коли ці механізми спрацьовують. Мас-медіа, на жаль, та й політики безсовісно користуються чим фактором і просуваються вперед завдяки параної.
Я проживав у Нью-Йорку, коли відбулися теракти 11 вересня. Ясна річ, що Усама бен Ладен явно демонстрував ознаки параноїка. Але параноя — це завжди маніпулювання фактами у сенсі їх зухвалого перебільшення, тому що як можна назвати дії адміністрації Буша, яка розв’язала війну в Іраку, хоча зброї масового знищення там так і не знайшли?
Як можна кваліфікувати дії ЗМІ, які кричали про ісламську загрозу? Налякані цими новинами американці активно купували зброю, і протягом 10 років після теракту ІДІЛ вбив 14 американців, а в десятки тисяч разів більше американці повбивали один одного через цю параною?
Василь Шандро: Згідно з опитуваннями, понад 80% людей у Росії підтримують політику чинного президента і не найкращим чином налаштовані щодо українців. Що тоді відбувається у Росії? І що відбувається після параної?
Луїджі Дзойя: Щодо ситуації у Росії — я не є експертом і не можу висловити фахової думки, але із власного досвіду можу підтвердити, що там бракує свободи слова, і маніпулювання свідомістю там явно присутнє.
Щодо наслідків — дуже легко розв’язати війну, кажуть, вона починається із першого вбитого, а щоб завершити її, потрібні сотні тисяч або й мільйони смертей.
Це як площина, яка нахиляється, нахиляється, а тоді займає таку позицію, що під цим кутом нахилу ситуація котиться вниз, і повернутися назад неможливо. Звичайно, раніше чи пізніше все це завершується, але ж якою ціною.
Довідка
Професор Луїджі Дзойя (Luigi Zoja) — італійський психоаналітик. Отримавши економічну освіту, у другій половині 1960-х здійснив своє перше соціологічне дослідження. Навчався в Інституті ім. К. Г. Юнґа в Цюриху (Швейцарія). Його книжки («Виховання душі» (Cultivating the Soul), «Народитися — цього ще не достатньо» (Being born is no tenough), «Вчинок Гектора» (The Gesture of Hector ‘s), «Смерть Ближнього» (The Other’s death), «Параноя: божевілля, що творить історію» (Paranoia: the madness that makes history)) опубліковані 14-ма мовами.