Партиципаторні бюджети — нова форма демократії — тепер в Україні
Партиципаторні, громадські бюджети або бюджети участі — практика, коли громада на власний розсуд витрачає певний відсоток місцевого бюджету. Гості розповідають, як це діє в Україні.
В Європі це надзвичайно популярний напрямок, який, як сподіваються, може бодай трохи виправити вади традиційної представницької демократії, такі як популізм політиків, соціальна апатія виборців і відірваність влади від життя громадян. В Україні три міста вирішили не чекати поки законодавці завершать реформу з децентралізації й запустили пілотні проекти бюджету участі. Це — Чернігів, Черкаси й Полтава. Ірина Бабчук з координаційної ради Бюджету участі, ділиться досвідом проведення цього конкурсу в Чернігові.
Її колега з Черкас, В’ячеслав Левченко, сподівається врахувати цей досвід у Черкасах, де голосування за проекти розпочнеться в грудні. Причому голосувати можна буде і через інтернет. «Ми використовуватимем відкриту банківську платформу для електронного голосування», — пояснює Левченко, як організатори збираються убезпечити процес голосування від можливих махінацій. «Це пряма форма демократії», — підсумовує він.
Андрій Сайчук: Що це був за конкурс? Скільки проектів у ньому брало участь? Хто переміг?
Ірина Бабчук: Ми проводили голосування проекту «Бюджет участі» з лозунгом «Бюджет участі — реалізуй свою ідею», яке проводилося з 5 по 19 жовтня. Участь взяли більше 6 тис. людей та понад 70 авторів різноманітних проектів. Виграли кілька проектів у кожній номінації: це і капітальні витрати, і поточні витрати. У кожному із цих розділів сума, наприклад, капітальних витрат за один проект становила 1 200 000 грн. Виграли її представники Першої дитячої поліклініки в Чернігові, які набрали 996 голосів. Це ще має затвердити міська рада. В категорії капітальних видатків виграло 4 проекти, в розділі поточних видатків — аж 13 проектів. В сумі це 17 проектів, які мають бути реалізовані наступного року.
Андрій Сайчук: Якою була активність чернігівців?
Ірина Бабчук: Ми очікували на більшу активність. Але вибори трохи збили цю інтенсивність. До того ж, нам не вистачило часу на інформаційну кампанію.
Наталя Соколенко: Чи торкалися учасники виборчого процесу теми партиципаторного бюджету?
Ірина Бабчук: Дуже часто говорили про це. Декотрі навіть використовували принцип цього бюджету у своїх програмах.
Андрій Сайчук: У грудні, В’ячеславе, і у вас у Черкасах проводитиметься таке голосування?
В’ячеслав Левченко: Так, у нас з 1 по 14 грудня буде голосування у двох варіантах. Перший варіант — електронне голосування.
Андрій Cайчук: Як перевірятиметься віковий ценз та інші критерії?
В’ячеслав Левченко: Ми вирішили використати відкриту банківську платформу для електронного голосування. Людина, яка там вже зареєстрована, може авторизуватися через ті інструменти, які вона використовує в банку. Тобто, банк підтверджує, що це реальна людина, що їй є 18 років, проживає в Черкасах і т.п. Другий варіант — паперове голосування, яке відбуватиметься тільки в одному місці: в міській раді.
Наталія Соколенко: Можемо говорити про те, які проекти є фаворитами?
В’ячеслав Левченко: Є дуже цікаві проекти, такі як соціальна спортзала, проект розвитку військово-патріотичного виховання. Є банальні, але необхідні проекти — дороги, світлофори, велосипедні доріжки.
Ірина Бабчук: У Чернігові найбільш популярними були проекти, що стосувалися державних установ: садочків та шкіл та їх ремонту.
Андрій Сайчук: Чим для вас важливий партиципаторний бюджет?
В’ячеслав Левченко: Громадський бюджет — інструмент демократії прямої дії, що сьогодні є дуже актуальним. Люди можуть сказати, що вони хочуть мати у житті. Громадський бюджет — це не тільки ремонт доріг чи світлофорів, але й можливість комунікувати з жителями, почути та вирішувати їх проблеми.
Ірина Бабчук: Це співпраця між громадянами та міською владою, адже зараз потреби людей не завжди пріоритетні для людей при посадах.