Париж вже давно є слабкою ланкою в діалозі цивілізацій, — експерт

Про причини їхнього виникнення, історичний контекст і наслідки, зокрема для України, говорить журналіст-міжнародник Олексій Кафтан.

Тетяна Трощинська: Чому саме Франція стає мішенню терористичних атак?

Олексій Кафтан: По-перше, до Франції найлегше дістатися. Це об’єктивний момент і я вважаю, що тут збіглися два критерії. З огляду на етнічний склад сучасної Франції, людині з Близького Сходу дуже легко «загубитися» серед місцевих та біженців. Другий момент — логістичний: з Францією є зручне сполучення.

Ще один аспект: ми знаємо, що один із терористів, вочевидь, мав поцуплений паспорт сирійського біженця, який до Франції потрапив через Грецію. Цілком очевидно, що якась кількість терористів були французами не лише за громадянством, але й за походженням: щонайменше мігрантами у другому поколінні.

Ще один момент — символічний: саме у Франції було покладено край агресивній експансії ісламського світу і саме стало початком кінця халіфату Омейядів — саме того халіфату, на територіях якого виникла нинішня Ісламська Держава (маю на увазі битву при Пуатьє, що відбулася 732 року,1283 роки тому). Для міфологічної свідомості фактор часу є дуже відносним.

Тут є цікавий момент, що в ісламській есхатології є ідея щодо кінця світу, щодо боротьби з лжепророком, яка буде якраз на території Північної Сирії та іслам візьме реванш за ту ж саму битву при Пуатьє.

Слід розуміти, що творці Ісламської Держави не є фанатиками. Це дуже прагматичні та освічені люди, які вдало використовують міфологію у своїх цілях.

Я хотів би уточнити ще деякі деталі. Наразі участь Франції в операції проти Ісламської Держави досить обмежена. Говорити про те, що це помста саме Франції не доводиться. Це помста всьому Західному світові. Якби вони могли дістатися до когось іншого настільки легко, вони б це, звісно, робили.

У принципі, Париж вже давно є слабкою ланкою в діалозі цивілізацій. Соціальна та міграційна політика Франції мала призвести до цього. До того ж, тут відіграє фактор іноземців з французьким громадянством. Колоніальна політика Британії та Франції відрізнялась: Британія ніколи не створювала гетто для мігрантів, на відміну від Франції.

Василь Шандро: Що це означає для України?

Олексій Кафтан: Для Франції Україна є менш значущою, ніж хоча б Середземноморський регіон. Зважаючи на довготривалі стосунки Парижу з Москвою, Франції було логічним «зам’яти» українську проблему.  Я би не став проводити буквальних паралелей між Ісламською Державою й так званими «ЛНР» та «ДНР».

Україна перестала бути першою проблемою Євросоюзу. Вона, безперечно, є серед пріоритетів, але зараз є більш нагальні проблеми Євросоюзу, що стосуються його власного  виживання. Проблема мігрантів — у тому числі.

Василь Шандро: Як можна прогнозувати поведінку Росії?

Олексій Кафтан: Як на мене, є досить очевидні паралелі між терактом на Дубровці 2002 року та терактами у Парижі. Але є і принципова відмінність: тоді терористи, які захопили театральний центр на Дубровці, прийшли вимагати; терористи у Парижі прийшли ж вбивати і помирати самим. Ця відмінність є дуже важливою.

Найімовірніше, що чеченці не брали участі у цьому терактів. Серед тисяч громадян пострадянських держав, які воюють на боці Ісламської Держави, більшість або була зачеплена російським реалізмом, або ж боролася з ним свого часу.

Безперечно, Москва має виграти від терактів у Парижі, адже відбулися переговори щодо Сирії і цей фактор, звісно, вплинув на те, що домовилися хоча й не про точну дату виборів, але про те, що вони відбудуться через півроку.