Переселенці мають право голосу не лише на виборах, а і в публічному просторі

Про проект «Закликаючи Київ?», який відбувся в рамках Київської бієнале 2015, розповідає Наталя  Нешевець, культуролог, співкураторка Школи переміщених осіб.

Тетяна Трощинська: Що таке Школа переміщених осіб?

Наталя Нешевець: Школа переміщених осіб є частиною київської школи Бієнале 2015, яка, на жаль, завтра вже закінчується. Після цього ми не ставимо крапку, а кому і теми будуть продовжені. Зокрема, тема моєї школи — це переміщені особи. Ця школа піднімає дуже актуальну тему, і ми побачили це під час проведення школи. Тема біженців і переселенців набула нової актуальності протягом цього часу.

Ми піднімали питання, як актуалізацію, з якою зіткнулися переміщені особи в Україні. Також нас цікавило питання того, що зараз відбувається в Європі і у світі загалом весь час. Ми хотіли поговорити про це, як про концептуальну рамку,  а не тільки, як про задоволення якихось фізичних потреб.

Василь Шандро: Які є результати вашого дослідження? Йшлося про знакові місця для людей, які приїхали в Київ.

Наталя Нешевець: Так, був проект «Закликаючи Київ» і вони вирішили провести цей проект саме з переміщеними особами. Ми пішли на Фролівську 9/11, центр допомоги біженцям, і зібрали декілька найбільш знакових історій. Їх було п’ять. З того, що я пам’ятаю, то це була історія про Майдан, як площу революції, Ботанічний сад, Володимирська гірка і, власне, Фролівська, де можна отримати не лише словесну, а й фізичну допомогу.