Анастасія Багаліка
Олексій Коваль
Політична система Китаю: чи варто Україні «захоплюватися» досвідом компартії?
Про сучасний Китай, його політичний устрій та проблеми країни говорили з міжнародним оглядачем, китаєзнавцем, членом правління Української асоціації китаєзнавців Олексієм Ковалем.
Ведучі1
Гості1
Олексій Коваль: Зараз це соціалістична країна, не комуністична. Хоча й керується саме комуністичною партією. Вони будують соціалізм із китайською специфікою. За основу взяли радянський соціалізм, але з часом почали змінювати його.
- Внутрішня китайська специфіка дозволила швидко модернізувати соціалістичні ідеї. Це вже національний соціалізм Китаю.
Китайська комуністична партія спрямовує зусилля на добробут китайського народу, а не робітничого класу всього світу. Цю партію створила у Китаї інтелігенція. Базою було селянство. Тридцять років тому китайці дійшли до думки, що соціалізм може бути надбудовою над капіталістичною економікою.
Довгий час тут відігравали головну роль державні підприємства. Коли держсектор зміцнів, дозволили розвиватися приватному секторові, який нині складає більшу частину китайської економіки.
- Поступово державні функції змінюються від керівних до наглядових над економікою. Держава визначає правила гри, але менше втручається.
Тому китайська економіка показує такі дива. Нині компартія Китаю є найбільшою у світі. Вона охоплює своєю увагою у країні усі елементи державного управління і дає рекомендації до рішень уряду, парламенту. Партія розробляє, а держава виконує.
Вибори у Китаї є лише на низовому рівні — селищних, народних зборів. Кандидатів затверджує партія. Загальнодержавних виборів у Китаї нема. Щоб бути обраним до вищих органів влади, треба пройти певні щаблі, починаючи з провінції. Зараз велика кількість молоді у Китаї мріє про державні посади, бо це нині — сталі заробітки, престижно, перспективно.
- Найбільший внутрішній конфлікт Китаю — це розрив між бідними та багатими. Він зростає.
Торік, за офіційними заявами Китаю, він подолав тотальну бідність. У країні нема жебраків. Жебраком там вважають людину, яка має дохід 600 доларів у рік.
У китайців мало розвинене почуття індивідуального, вони більше тяжіють до колективного, родини. Якщо людина починає вирізнятися, вона кидає виклик не лише, державі, партії, а й своєму оточенню. Вона стає одинаком у такому суспільстві, потерпає. Вибором у такому випадкові є еміграція.
Повністю програму слухайте в аудіофайлі
Підтримуйте Громадське радіо на Patreon, а також встановлюйте наш додаток:
якщо у вас Android
якщо у вас iOS
