Політичний тиждень: від Ложкіна до заяв Луценка по Іловайську

Сергій Стуканов: Давайте підбивати підсумки політичного тижня. З чим ви пов’язуєте заміну голови Адміністрації президента Бориса Ложкіна на Сергія Райніна?

Олеся Яхно: Я не надаю цьому особливого значення. Ця відставка не вплине глобально на розстановку сил і політичні події. Я не буду перша, якщо скажу, що Борис Ложкін давно хотів піти у відставку і зміни свій вид діяльності з адміністратора на щось більш творче. Зараз ми бачимо, щ це площина інвестицій.

От якби новим керівником АП став «політичний важковик», то це справді можна було б сприймати, як якусь політичну рокіровку чи кулуарну домовленість. Але наразі це не є зміна способу бачення, який є в АП.

Дмитро Тузов: А як можна оцінити ефективність голови АП? Борис Ложкін – гарний голова АП чи ні? Що йому вдалося, а що ні?

Олеся Яхно: Я вважаю, що голова адміністрації – це не самостійна політична фігура. Одним з його завдань є комунікувати з різними політиками і представниками крупного капіталу. Основний критерій ефективності Ложкіна в тому, що він не став «сірим кардиналом». М не бачили від нього якоїсь політичної активності, як ми бачили такі прояви від інших керівників адміністрацій попередніх президентів. Я думаю, що це плюс.

Сергій Стуканов: Серед можливих кандидатів називали заступника Ложкіна Віталій Ковальчук. Але його не призначили. Чому надали перевагу Райніну?

Олеся Яхно: Я думаю, що Ковальчук сам цього не хотів. Це був вибір на користь того, що головою АП має бути адміністратор, а не політична фігура. Тому що призначення Ковальчука сприймалося б як політичне.

Дмитро Тузов: Як ви вважаєте, чим має запам’ятатися голова АП, щоб його вважали взірцем?

Олеся Яхно: Я думаю, що призначають ту чи іншу фігуру в залежності від завдань, які є на сьогодні. Одна з важливих функцій – комунікація з регіонами. І навіть якщо процес децентралізації не набуде конституційних обрисів, важливо, щоб комунікація була прозора, ефективна. Я вважаю, що як раз в цьому і повинна проявлятися успішна робота голови АП, а не в якихось політичних чи інших площинах.

Сергій Стуканов: Ще одна тема хвилювала українців минулого тижня. Це запуск е-декларування. Систему вдалося запустити але були певні технічні проблеми. Є заява Олександри Дрік, що від завтра депутати можуть вносити свої законодавчі пропозиції щодо змін у системі електронного декларування.

Олеся Яхно: Ті, хто висловлює зауваження щодо запуску електронного декларування, критикує, націлені скоріше на процес, а не на результат. Я вважаю, що питання не в політичній волі. Ніхто зараз не готовий брати на себе політичну відповідальність за рішення про відтермінування або скасування. Є технічні проблеми.

Дмитро Тузов: Довкола цієї теми є величезне інформаційне напруження. Таке відчуття, що «не пропетляли», коли намагалися у тестовому режимі запустити, а ось вже і по-справжньому треба запускати але не працює система досі.

Олеся Яхно: Всьому політичному класу це рішення про е-декларування давалося важко. Давайте подивимося, як і з якого разу це було проголосовано.

Дмитро Тузов: Дійсно. Відчувається, що існує консенсус, підтримка. Я не здивуюся, якщо депутати спробують відшліфувати цей закон.

Олеся Яхно: Ніхто ж не хоче обмежувати свої можливості. Політичний клас на такі рішення складно йде. З іншого боку, це є вимогою Європейського Союзу. І все таки це рішення було прийнято. Я не думаю, що існує консолідована позиція цю систему не пропустити. Я думаю, що це питання декількох днів, коли почнуть поступати декларації.

Завжди постає питання якості. Якщо ми згадаємо той таки закон про люстрацію, який був прийнятий похапцем, до нього було багато зауважень. І зараз ми бачимо, що фактично люстрація як процес не відіграла своєї ролі.

З е-декларуванням тут ще є проблема на рівні складності управлінського рішення, на рівні процес «запустили-перевірили». У нас дуже мало досвіду якісного виконання такої роботи. Проблема професіоналізму є не менш важливою, ніж коли ми говоримо про політичну волю чи саботаж.

Сергій Стуканов: До нашої розмови долучається редактор відділу політики газети «День» Іван Капсамун. Цього тижня були резонансні заяви Генпрокурора Юрія Луценка щодо Іловайської трагедії. Він сказав, що були помилки військового керівництва, яке не змінило свій задум, коли змінилися обставини внаслідок вторгнення російських військ і не віддавали чіткі накази по відступу. Вас вдовольнило озвучене генеральним прокурором?

Іван Капсамун: Я розцінюю його доволі різкі заяви як піар. Луценко назвав головною причиною того, що сталося російську агресію. Можливо він сам не зрозумів, що підстави цим президента. Тому що якщо визнається зафіксований факт російської агресії, треба було вводити воєнний стан. Але якщо президент цього не зробив, то генеральному прокурору тепер треба порушувати справу проти президента.

Насправді ж, причина Іловайської трагедії глибинна і системна – це стан української армії, в якому вона була всі ці роки. Політичне керівництво ж діяло не активно і не рішуче, ніби не зрозуміло, чого був Євромайдан. Так само було під час російської агресії в Криму. Наші політики сиділи в Києві і ділили посади. І це є глибинна проблема. Люди були зацікавлені в поділі ресурсів і влади.

До речі, ще одна проблема. В нинішньому скликанні так і не поновили роботу комісії з розслідування Іловайської трагедії не дивлячись на те, що там зараз є представники добробатів, які активно зайшли в парламент.

Дмитро Тузов: Прозвучали також і прізвища Віктора Муженка і генерала Хомчака, які вели перемовини з військовими РФ щодо «зеленого коридору», в якому пізніше розстріляли наших військових. Хто за це має нести крайню відповідальність?

Також йшлося про те, що українська армія була розкрадена за часів Ющенка і Януковича. Називалися цифри. За весь час було продано більше восьмисот танків, так само бойова авіація, інші види озброєння. Якими мають бути подальші дії ГПУ щоб все це не було піаром?

Іван Капсамун: Дуже не хотілося б, об заяви, які прозвучали від Луценка, були інструментами політичного шантажу і тиску. Якщо вони дійсно взялися розслідувати розкрадання української армії, то нехай розслідують і доводять справи до кінця.

Сергій Стуканов: Ще одна подія тижня – домовленість припинити вогонь на лінії розмежування з 1 вересня. Ці процеси, які зараз відбуваються, чи можуть вони нас налаштувати на позитивний лад?

Олеся Яхно: Десь півроку тому Україні вдалося переконати наших західних партнерів щодо послідовності виконання мінських домовленостей і в першу чергу наполягати на безпековій складовій. І я вважаю, що це велика перемога. Разом з тим по Криму санкції лише наростатимуть. Путін не просто так відмовляється від зустрічей у нормандському форматі. Мінські домовленості зараз працюють проти Росії.