Пологи — не патологія. Чому важливо народжувати без насильства?

Про цю важливу тему говоримо з Анастасією Сальниковою, доулою, координаторкою громадської ініціативи «Природні права»

Ведучi

Анастасія Багаліка,

Лариса Денисенко

Гостi

Анастсія Сальникова

Пологи — не патологія. Чому важливо народжувати без насильства?
https://static.hromadske.radio/2016/12/hr_hh_2016-12-04_salnikova.mp3
https://static.hromadske.radio/2016/12/hr_hh_2016-12-04_salnikova.mp3
Пологи — не патологія. Чому важливо народжувати без насильства?
0:00
/
0:00

Анастасія Багаліка: Що можна ідентифікувати як акушерське насилля?

Анастасія Сальникова: Акушерське насилля — це будь-які дії медичного персоналу, здійснені проти волі жінки під час вагітності та в період пологів. І тут основоположним є момент саме волі жінки. Тобто одна і та сама маніпуляція може вважатись насиллям, якщо жінка була проти неї, або вважатися медичною послугою, якщо на цю дію була згода жінки.

Наприклад, до акушерського насилля належать такі випадки, коли лікарі не спитали згоди жінки на певну маніпуляцію або зробили щось попри відмови жінки. Окремий випадок — це принизливе ставлення до вагітної та породіллі, яке, на жаль, теж часто відбувається.

Лариса Денисенко: Що говорить українське законодавство в цьому випадку?

Анастасія Сальникова: Українське законодавство в більшості випадків на стороні жінки, але воно не описує проблематику акушерського насилля в тих термінах, про які ми зараз говоримо.

Ключовим моментом в цій темі є інформована згода — жінка має право отримати інформацію про кожну маніпуляцію, чи то моніторингову, чи то діагностичну, чи то лікувальну, і відповідно, дати свою згоду на цю маніпуляцію.

Національне законодавство регулює ці всі моменти та виступає на боці жінці.

Лариса Денисенко: Чим можна пояснити те, що на жінку тиснуть і, навіть, змушують її почуватися винною, коли вона щось перепитує, наприклад?

Анастасія Сальникова: По-перше, це проблема в організації медичних послуг. Дуже часто лікарі можуть приділити занадто мало часу конкретній породіллі через великі навантаження. По-друге, жінки зазнають акушерського насилля від широкого гендерного насилля. Також відіграють важливу роль недосконалості нашої правової системи, коли дуже багато документації пишеться постфактум.

Лариса Денисенко: Чи існують правила, за якими жінка має щось підписати, тобто давати письмову згоду чи незгоду на певні маніпуляції?

Анастасія Сальникова: В українському контексті практично завжди документація на стороні лікарів, тому що всі потрібні згоди жінка так чи інакше підписує. Але вона це підписує в більшості випадків, навіть, не усвідомлюючи. Коли жінка потрапляє в лікарню під час пологів, їй дають пачку документів, вона щось підписує, маючи певний гормональний фон та стресовий стан. І тут ми вже можемо говорити про те, що жінці надали неповну інформацію про те, що вона зараз робить.

Також дуже часто використовується таке загальне правопорушення як підписання загальних форм не про конкретні моменти, а про взагалі будь що, що відбудеться з жінкою в цьому пологовому.

Іноді відбуваються більш жорсткіші моменти, коли підпис про певні маніпуляції просять в жінки на етапі народження дитини, коли вона не здатна тримати в руках навіть ручку, а не те, що себе.

Анастасія Багаліка: Існує безліч курсів, де надається інформація про природність пологів, про те, коли потрібно медичне втручання, а коли воно не потрібно, як поводити себе у пологовому будинку тощо.

Анастасія Сальнікова: Так, але інформація, яка надається курсами, дуже відрізняється в залежності від викладачів, у кожного є свій підхід: хтось робить акцент на психологічну підготовку, а хтось робить акцент на якусь арт-терапію. Тобто зовсім не кожні курси надають інформацію про якісь конкретні показання до певних втручань. Та й на загальних курсах не можна проговорити всі можливі випадки, які можуть статися з конкретною жінкою.

Лариса Денисенко: Чим пояснюють лікарі свою впевненість, що вони здатні ухвалювати всі належні рішення за ту, хто народжує?

Анастасія Сальникова: В нашій організації є ідея звернутися до лікарів і провести ряд інтерв’ю, щоб налагодити діалог, і зрозуміти, чому вони вживають ці методи. Але по великому рахунку, на поверхні лежать декілька речей: це загальна культура, коли десятиліттями вони звикли так народжувати дітей, також, очевидно, що у нас в суспільстві ставлення до пологів йде як до чогось небезпечнішого й страшного, ніж воно є на правді. І це зрозуміло, тому що під час отримання своєї освіти лікарі фокусуються на аномаліях. Плюс, не забуваємо про те, що на лікарях лежить велике навантаження, часто лікарі поспішають, тому що їм потрібно встигнути пропустити через себе великий потік породіль.

Лариса Денисенко: Чи вирівнюють цю ситуацію, наприклад, партнерські пологи?

Анастасія Сальникова: Так, жінка має бути проінформована, і, звичайно, мати із собою групу підтримки. Це може бути партнер, але партнер підготовлений, не той, що буде стояти і панікувати ще більше, мати розуміння, які втручання можуть бути потрібні, а які — ні. На крайній випадок, жінка може взяти телефон якихось спеціалістів, які можуть порадити у будь-якій ситуації.

Анастасія Багаліка: Чи змінюється ситуація на краще за останні роки?

Анастасія Сальникова: Так, ситуація змінюється, і на мою думку через те, що жінки стали більш поінформовані, що інформація стала більш доступною, з’явилося більше курсів, статей, консультантів та більше чоловіків, які цікавляться цією темою. Всі ці речі разом в сукупності створюють більш сильну жінку, вона може більше постояти за себе та більш здатна це зробити.