Понад 80 % українців визнають Голодомор (1932-33рр.) геноцидом, — історик

Про це у «Громадській хвилі» розповів історик, заступник голови Українського інституту національної пам’яті Володимир Тиліщак.

Василь Шандро:  Які заходи вшанування пам’яті жертв Голодомору будуть проводитися?

Володимир Тиліщак: Сподіваємося, що у всіх населених пунктах 28 листопада о 16 годині жертв Голодомору вшанують загальнонаціональною хвилиною мовчання, а опісля запалять свічки, як це зроблять біля Меморіалу пам’яті жертв голодоморів у Києві. Це жива традиція.

Василь Шандро: Чи розпочалися вже якісь заходи та проекти, приурочені цій темі?

Володимир Тиліщак: Український інститут національної пам’яті сприяє проведенню цілої низки заходів. Цього року запропонували спеціальну тему — «Люди Правди». Йдеться про тих особистостей, які ламали стіну пропаганди і брехні, вибудувану комуністичним режимом довкола теми Голодомору. Як приклад, запропонували біографії 16 таких людей й відкрили виставку, яку відкрили в середу в Меморіалі пам’яті жертв голодоморів, розробили відповідні інформаційні матеріали. Таким чином ми пропагуємо ідею, що в будь-якій ситуації завжди є ті, хто несуть правду.

Василь Шандро: На скільки це важливо? На скільки потрібно, щоб світ визнав Голодомор 32-33 років геноцидом?

Володимир Тиліщак: Тема Голодомору як геноциду залишається на порядку денному української держави. Для нас це важливо тому, щоб не допустити повторення таких злочинів у майбутньому. Бо ж замовчаний злочин може повторитися.

З кожним роком рівень підтримки серед українців твердження, що Голодомор 32-33 років є геноцидом, зростав. Цьогоріч за останніми соціологічними опитуваннями, понад 80% українців із цим погоджуються. В 2010 році ця цифра не перевищувала 60%, у 2013 становила близько 66%. Тобто, зростання рівня підтримки даного твердження помітне і суттєве.

Тетяна Трощинська: Про які цифри загиблих від Голодомору можемо говорити?

Володимир Тиліщак: На сьогодні тема втрат залишається дискусійною. Є різні оцінки в різних середовищах: від 2-3 млн до 7 млн і більше. Ми не можемо сказати точну цифру. Найбільш ґрунтовно цією темою сьогодні займається група в  Інституті демографії та соціальних досліджень імені М.В. Птухи, які ведуть детальну роботу з 2007 року. За їх оцінками втрати складають  близько 4,5 млн.

В Україні виділяється пояс найбільшої смертності — територія з давніми козацькими традиціями: Київщина, Черкащина, Полтавщина, Сумщина, Харківщина. Це територія, де формувалося ядро українського народу. Найменш постраждалими є північ Чернігівщини, Донбас. Тобто, серце України виморювалося голодом страшно.