facebook
--:--
--:--
Ввімкнути звук
Прямий ефiр
Аудіоновини

Потяг з митцями почне об’єднувати Україну з Донбасу, — активісти

20 квітня на Донбас вирушить агітаційний потяг «Труханівська Січ», який буде наповнений українськими митцями

Слухати на подкаст-платформах
Як слухати Громадське радіо
1x
Прослухати
--:--
--:--

Про потяг, який повезе концерти та різноманітні творчі і практичні майстер-класи на Донеччину, говоримо по скайпу з казкарем і активістом Сашком Лірником, а в студії — з головою всеукраїнської організації «Коло.Медіа» та одним з організаторів цієї ініціативи Миколою Бондарем.

Сергій Стуканов: 20 квітня на Донбас вирушить агітаційний потяг «Труханівська Січ», який впродовж 10 днів буде курсувати містами Донеччини і буде наповнений українськими митцями. Це не метафора, на Донбас дійсно поїде цілий залізничний склад?

Сашко Лірник: Так, це дійсно буде потяг, який ми називаємо «бронепотяг». Це 8 вагонів, що виділила «Укрзалізниця». Звичайно ми їздили своїми автомобілями, але так ми зможемо охопити більшу територію. Стоїмо добу, значить, кожен буде мати по два чи три виступи на день, а ввечері будемо робити великий концерт в кожному місті, щоб показати багатогранність України.

Навіть слоган сьогодні придумали: «Залізниця об’єднує Україну».

Сергій Стуканов: Чи легко було вмовити «Укрзалізницю», щоб вона виділила ці вагони?

Микола Бондар: Перші відповіді були негативні, але поступово серед депутатів та на залізниці виявилось багато волонтерів, які займаються тим самим, що й ми, і коли ми це озвучили, то отримали підтримку.

Ірина Соломко: Чому саме потяг?

Микола Бондар: Ми багато чуємо негативу про «Укрзалізницю», але вона й багато допомагала під час подій на сході. Один з активістів, якого називають на «Укрзалізниці» «Космонавтом», він вивчав подібні історичні події. І виявляється, що залізницю будували таким чином, що коли заходять на дві лінії два бронепотяги, то відстань між двома коліями дозволяє розстріляти територію між ними.

І ми зрозуміли, що бронепотяг нам не потрібен. Ми не їдемо когось вчити, ми їдемо в гості.

Ми не їдемо когось вчити, ми їдемо в гості, — М. Бондар

Сергій Стуканов: Який буде склад потягу? Хто з митців поїде, та які плануються майстер-класи?

Сашко Лірник: Поїхати хотіло багато людей, і я відібрав тих, кого на сході не бачать. Є стереотип, що українське мистецтво — це якесь село, «шаровари», а я везу сучасні гурти, щоб показати, що наше мистецтво знаходиться на європейському рівні. Їде гурт «Вертеп» з Дніпропетровська, монстри року «Вій», «От винта», виконавці з Умані, Олег Універсал з командою, Костя Бушинський, Павлуша Нечитайло, київський гурт «Тарута», їдуть барди, Фома з «Мандрів», Кийко Богдан. Задумка була, щоб у нас був мобільний склад, бо ми приїжджаємо і розходимося — хто в школу, хто в будинок культури. Також їде з нами фольклорний колектив Збройних сил України.

Щодо майстер-класів, то веземо чудового художника, який буде вчити дітей малювати, що як раз буде поєднано з фіналом конкурсу казок. Поїде гончар. Проведемо майстер-класи по медичній допомозі, розмінуванню, безпеці, щоб навчити дорослих і дітей берегтися, вижити в таких важких умовах. До речі, ми веземо ще й дитячі мультики.

Ірина Соломко: Які міста плануєте відвідати?

Сашко Лірник: Ми від’їжджаємо вранці 20 квітня з Києва, і о 8 ранку дамо на вокзалі концерт. Всіх запрошуємо. Після зупинимося в Полтаві, де заберемо деяких волонтерів, а вечором вже будемо в Харкові, там влаштуємо великий концерт. А потім: Слов’янськ, Краматорськ, Костянтинівка, де будемо стояти 2 дні, Дружківка, Бахмут, Лиман і повертаємося в Київ.

Цей потяг — це більше ніж поїздка на схід, це тестовий потяг і зі сходу він має їхати на захід, адже у нас є проблеми не лише на сході, а й на заході, на півночі, півдні, — М. Бондар

Це буде десять днів, перша спроба.

Ірина Соломко: Який головний меседж цієї ініціативи?

Сашко Лірник: Я часто туди їжджу, бачу, як люди до цього спраглі, що вони не бачать, що таке справжнє українське. Ми покажемо їм, що Україна зовсім не така, якою її змальовує російська пропаганда.

Сергій Стуканов: Пане Миколо, ви везете книжки, подарунки дітям? Чи можна ще щось передати, якщо хтось ще хоче долучитися?

Микола Бондар: Звичайно ще можна, бо в потяг багато чого ще поміститься, тому ми і їдемо потягом, а не автобусом. З 18 числа потяг буде на вокзалі, і туди будуть звозити подарунки з усієї України. Хто бажає, той може долучитися.

Цей потяг — це більше ніж поїздка на схід, це тестовий потяг і зі сходу він має їхати на захід, адже у нас є проблеми не лише на сході, а й на заході, на півночі, півдні.

Плануємо три 3 потяги на схід: на Донеччину, Луганщину та в напрямі Маріуполя. Другий поїде після Великодня.

Сергій Стуканов: Раніше, за часів Ющенка, вже були такі спроби, туди їздили митці з концертами, але вони не прижилися. Як гадаєте, якщо б такі потяги почали курсувати ще 10 років тому, така ситуація не сталася б на Донбасі?

Сашко Лірник: Не треба надто сильно нарікати на Донбас. Звичайно, в тому, що там сталося, є вина місцевих сепаратистів, але є і велика вина нерішучої центральної влади. Я спілкуюся з тими людьми, і багато з них хочуть повернутися в Україну.

Наше завдання — змінити уявлення про Україну. Кожен наш виступ збільшує кількість патріотів в геометричній прогресії, — С. Лірник

Наше завдання — змінити уявлення про Україну. Повинен бути потужний вплив українського через радіо, телебачення. Кожен наш виступ збільшує кількість патріотів в геометричній прогресії, бо я, наприклад, люблю Україну, в мене немає великих грошей, я приходжу до людей з відкритою душею, адже вони добре відчувають фальш.

Україна — це не жадібні пихаті чиновники, Україна — це відкриті люди, які допомагають один одному в такий скрутний час.

Загарбники пропадуть, про них ніхто й не згадає, а Україна — вона вічна, вона була і буде.

Микола Бондар: Потяг — це інструмент, який може щось змінити, об’єднати людей.

Поділитися

Може бути цікаво

40 тисяч вчителів пішли з професії за останні два роки — Освіторія

За кордоном чоловіки не поспішають афішувати, що вони з України: Павло Вишебаба про турне

За кордоном чоловіки не поспішають афішувати, що вони з України: Павло Вишебаба про турне