Поза межами уваги медреформи залишився великий прошарок пацієнтів, небезпечних для суспільства — Надутий

Про це ми поміркували із заступником голови правління Всеукраїнського лікарського товариства, членом правління Української Асоціації сімейної медицини, членом КР «Українська медична експертна спільнота» Костянтином Надутим.

Костянтин Надутий:

З позитивного. Реформа показала, що лікарі можуть офіційно пристойно заробляти. На жаль, це виявилося офіційно значно менше, ніж обіцялося в офіційних органах, навіть не половина лікарів почала заробляти тисячу доларів. У тій же Литві зарплата лікаря – 2,5 тисячі євро, а це не так далеко від нас. Тому 70% студентів медичних ВНЗ продовжують виїжджати за кордон.

Усі заклади, які працюють на контакті з НЗСУ, змушені були запровадити інформаційні певні системи. Це добре, що є інформаційна система, але, як з’ясувалося перед другим етапом реформи, зовсім не всі системи, які працюють на першому рівні реформи, здатні працювати у більш загальній системі.

Пацієнти отримали інструмент реалізації права на вибір лікаря.

З негативного. 20%, а то й більше, громадян України не зареєстровані. І от сьогодні на порозі другого етапу реформи зовсім незрозуміло, чи буде надаватися допомога безоплатно тим 20%. А це може бути інфаркт, інсульт тощо. В цій категорії пацієнтів опинилося багато досоціалізованих пацієнтів, а там – туберкульоз, там інфекційні захворювання, там СНІД. Тобто поза межами уваги системи залишився великий прошарок пацієнтів з високою концентрацією проблем, небезпечних для суспільства. Реформа не бачить цих пацієнтів, вона навчає нас проходити повз них. Вони лежать в переході метра Льва Толстого, і вони нічиї, їх «не існує». Але вони існують як небезпека для суспільства.

Коли починалася реформа, говорили про те, що буде конкуренція між лікарями, це створить ринкові умови на первинній ланці, і лікарі будуть пупа рвати, щоб отримати більше пацієнтів. Але ми забули при цьому, що в нас лікарів просто не вистачає, і яка там конкуренція? В мене є знайома сімейна лікарка, яка працює в Ставищанському районі, а в неї 6 тисяч пацієнтів. Більше, ніж за 3 тисячі їй взагалі платити не можуть по нинішній системі, а ці ж люди є. І в ті Ставища навряд приїде інтерн навіть за тисячу євро. Тобто право вибору є, а самого вибору немає.

Система фінансування стимулювала набір «поголів’я» пацієнтів, проте не стимулює якість зовсім, бо жодного критерію індикатору якості не задано,  лікарю байдуже – чи він працює добре, чи багато. Тут було сподівання, що лікарі мають між собою конкурувати, а в нас брак.

Тобто якість не підвищилася, доступність не підвищилася, просто збільшилася зарплата в якоїсь кількості медичних працівників.

При цьому ми повністю втратили систему патронажу на селі. Тому що ті, хто писав цю реформу, взагалі не здогадувалися, що таке ФАП.

Ми маємо казати «стій» медреформі на цій стадії. І повертатися не можна, тому що сама по собі ідеологія реформи, що полягає в контактуванні закладів за надані послуги, це правильна ідеологія. Але треба зглянутися на те, що у всіх країнах Європи, де робили подібні реформи, це теж робилося, але за 10-15 років, бо готувалися умови. І були гроші на видатки, тобто тарифи, які покривал видатки на надання послуг, і також були інвестиції.

Зараз в мене є побоювання, що реформа буде продовжуватися без корекції і без фінансування. Європейці нам правильно кажуть — дайте належне фінансування і буде реформа.

Повну версію розмови можна прослухати у доданому звуковому файлі.