facebook
--:--
--:--
Ввімкнути звук
Прямий ефiр
Аудіоновини

Працевлаштування переселенців: теорія та практика

У серії розмов «Ми різні, ми разом» говоримо про працевлаштування переселенців. Слухаємо офіційну статистику, особисті історії переселенок Тетяни Ткаченко (підприємець) і Наталі Чуйко (юристка), фахову оцінку Марини Лебідь (“Центр зайнятості вільних людей”) та Олександри Целіщевої (Програма розвитку ООН в Україні, фахівчиня з питань працевлаштування переміщених осіб).

Слухати на подкаст-платформах
Як слухати Громадське радіо
1x
--:--
--:--
Орієнтовний час читання: 7 хвилин

ГР_лого_лого
У серії розмов «Ми різні, ми разом» говоримо про працевлаштування переселенців. Слухаємо офіційну статистику, особисті історії переселенок Тетяни Ткаченко (підприємець) і Наталі Чуйко (юристка), фахову оцінку Марини Лебідь (“Центр зайнятості вільних людей”) та Олександри Целіщевої (Програма розвитку ООН в Україні, фахівчиня з питань працевлаштування переміщених осіб).

Анастасія Багаліка: Які ваші досвіди працевлаштування  після того, як ви виїхали зі своїх міст. І власне чи є вони? Чи вони позитивні, чи негативні?

Наталя Чуйко: Я приехала в Киев в начале лета 2014 года в связи с происходящими событиями. На сегодняшний день я работаю. Устроилась я на работу в течение двух недель. Считаю свой опыт в получении работы здесь довольно позитивным. Я нашла работу по специальности.

Ірина Славінська: Я одразу перепитаю, ви користувалися послугами державних центрів зайнятості, чи це самостійний пошук?

Наталя Чуйко: К сожалению, на тот момент, когда я приехала, у нас ещё не было ни законодательства и эту проблему как таковую мы не выносили, поэтому было достаточно сложно стать в центр занятости, практически не реально. И в связи с этим я не обращалась в центр занятости, я искала работу самостоятельно по своей специальности. Я её достаточно быстро нашла.

Анастасія Багаліка: А яка у вас спеціальність, я хочу уточнити для наших слухачів.

Наталя Чуйко: Я юрист.

Анастасія Багаліка: Тетяно, а яка ваша історія?

Тетяна Ткаченко: Я не ставила себе задачу найти работу на кого-то, я не работала на кого-то в Луганске, поэтому не искала тут работу с 9 до 6. Себя трудоустраивала сразу, поэтому работу нашла быстро, ввиду самоорганизации и реализации того проекта, который у меня долго вызревал.

Ірина Славінська: Я так розумію, що ваша історія це зокрема історія створення власної справи? Розкажіть про це, бо це цікаво не тільки з боку реалізації власної справи на новому місті, скільки через те, що реєстрація внутрішньо переміщених осіб часто пов’язана з низкою проблем реєстрації в податковій, сплаті податків, отримання якихось нових довідок і так далі.

Тетяна Ткаченко: Вторая часть вашего вопроса она у нас ещё в процессе, потому что уезжая из Луганска я закрыла ФОП. Здесь я ещё не довела это до конца. Это не связано напрямую с зарабатыванием денег, скажем так, первоочередным было найти постоянный денежный поток. Поэтому документами мы занимаемся только сейчас, а реализация идеи началась в июне месяце.

Ірина Славінська: Розкажіть трохи більше про проблеми, які виникають під час реєстрації вас, як підприємця?

Тетяна Ткаченко: У меня пока нет проблем, так всё ещё в теоретической части.

Анастасія Багаліка: Моє запитання більш узагальнююче і воно більш стосується представниці Центру зайнятості вільних людей. Власне, які проблеми пов’язані з працевлаштуванням, з якими стикаються переселенці. Думаю, що і Наталі Чуйко, як право захисниці буде, що додати.

Марина Лебідь: Насправді є проблема з якими стикаються. Я дуже рада чути такі успішні історії. Але переселенці дійсно часто стикаються з проблемою того, у багатьох людей немає досвіду в пошуках роботи. Ті, хто довго працював на одному місці, вони просто не мали досвіду пошуку роботи. Багато людей зіштовхуються з тим, що у них немає ресурсів. Того самого Інтернету, чи вони не знають ресурсів, на яких шукати. На початку це були проблеми з реєстрацією в центрі зайнятості, наразі вони все ж таки вирішені – людина може зареєструватися і стати на облік.

Ірина Славінська: А з чим ці проблеми були пов’язані?

Марина Лебідь: Була одна з основних вимог – це наявність трудової книжки. Трудової книжки у більшості людей на той момент не було, через абсолютно зрозумілі причини. Фактично людина була працевлаштована, але підприємства були закриті і не працювали.

Ірина Славінська: Тобто тепер центр зайнятості державний не вимагає трудової книжки, або якихось інших документів і тепер можна стати на облік?

Марина Лебідь: Так, це є спрощена система.

Ірина Славінська: Я би хотіла запросити до розмови представницю ООН в Україні, фахівчиню з питань працевлаштування переміщених осіб. Наскільки типові є успішні історії працевлаштування внутрішньо переміщених осіб. Наскільки ефективною є робота українського центру зайнятості?

Олександра Целіщева: Проблеми про які вже почали говорити, вони дуже часто потребують комплексного підходу.

Анастасія Багаліка: Я хочу повернутися до проблем з якими стикаються переселенці. Наталю, розкажіть будь ласка, як правозахисниця, з якими проблемами ви стикаєтесь у темі працевлаштування?

Наталя Чуйко: Я бы хотела разделить те проблемы которые есть на два периода. Первый период проблемный был до принятия закона о переселенцах. Потому, что тогда работали законы, которые вообще не регулировали те проблемы, которые возникали. На сегодняшний день закон принят, и упростились переход из физических лиц в предпринимателей и юридических лиц на территории Украины. И с трудовыми книжками упрощённые системы. На сегодняшний день ко мне ежедневно обращаются люди с отсутствием трудовых книжек, ведь трудовая книжка является подтверждением стажа роботы. Я стараюсь смотреть на проблему глубже, чем получить трудовую книжку для того, чтобы устроиться на работу.

Много переселенцев, которые находятся на граничном возрасте пенсионном и эта проблема будет у нас возникать уже очень скоро. На сегодняшний день не урегулировано на законодательном уровне, к сожалению это будет печальный опыт. Отсутствие трудовых книжек, невозможность подтвердить свой стаж работы. Вторая проблема – это проблема того, что люди не имеют опыта поиска работы. Люди не имеют информации о своих правах , имеют ли люди право без трудовой книжки устроиться на работу. А если они там не уволены, можно ли им где-то здесь устроиться на работу – это основные вопросы.

Дзвінок в ефір: Я сама не переселенка, але маю знайомих переселенців, вони живуть в Обухові і не можуть знайти роботу. Дівчинка закінчила 11 клас. Люди виїхали, бо хотіли, щоб дитина отримала нормальний атестат. Чоловік знайти роботу не може. Вони живуть на орендованій квартирі , оренда висока, плюс комунальні, які піднимуться з першого квітня. Повернутися назад нереально, і вони не знають, що робити. Що їм можна порадити?

Марина Лебідь: Люди в більшості шукають себе, просто є люди які мають можливість шукати якісь варіанти, і є люди якісь досить в поганому фінансовому стані, які не мають можливості шукати. Перша категорія, люди які обмежені у фінансовій спроможності , вони шукають ті варіанти, які допоможуть стати на ноги. Люди, які зараз мають змогу шукати себе, вони стараються більше адаптуватися, використовують можливості навчання.

Анастасія Багаліка: Хочеться долучити до розмови представницю ООН в Україні. Як проект, який розробляє представнитство ООН може вплинути на загальну ситуацію?

Олександра Целіщева: Є серед проблем, які перерахували різні. Можна розмежувати історії успішного ведення бізнесу, але на жаль в часи не економічної кризи, яка в нас зараз є – відсоток людей, які можуть створити свою справу не є таким високим. Хай це буде 3 – 5 %, на жаль це не всі. Відповідно і наш проект намагається реагувати на потреби різних людей. Буде містити такі компоненти, як самозайнятость. Тут буде і навчання, і перекваліфікація. Але також ми приділяємо багато уваги власне працевлаштуванню. І зараз як раз до 9 квітня ми приймаємо заявки від роботодавців, місцевих органів влади, громадських організацій на створення нових робочих місць для переселенців. Це розширення штату, або модернізація виробництва, яка дозволяє взяти на роботу нових людей. Роботодавці, які готові брати на роботу внутрішньо переміщених осіб можуть отримати від нашої програми компенсацію. Або на покриття заробітної плати цих людей, або на придбання обладнання для відкриття такого робочого місця.

Ми працюємо в таких областях, яких є найбільше переселенців зараз. Це сім областей – звичайно Донецька і Луганська область, Харківська, Запорізька, Дніпропетровська, Полтавська, Одеська і Київська. Але під цей конкурс ми приймаємо заявки зі всієї України, бо зараз трошки статистика змінюється. Внутрішньо переміщені особи рухаються в бік Західної України.

Ірина Славінська: Як це має відбуватися?

Олександра Целіщева: В нас розміщене оголошення на сайті програми розвитку ООН в Україні з умовами участі, які включають в себе створення не менш 5 робочих місць. Гарантія збереження робочого місця за переселенцем, навіть якщо одна людина звільняється, то роботодавець має знайти іншого з числа переселенців. Там само розміщена анкета, нескладна заявка, яку треба надіслати нам до 9 квітня. Після отримання всіх заявок, ми їх класифікуємо за типами організацій, дивитися за критеріями, робити порівняльну оцінку, далі зв’язуватися з роботодавцями, при необхідності запитувати додаткові матеріали і приймати рішення про підтримку.

Ірина Славінська: А чи можна домовитись з пенсійним фондом?

Наталя Чуйко: К сожалению нет. У нас есть порядок подтверждения стажа, в связи с этим будет много исковых заявлений в суд на подтверждение своего стажа. В этом порядке всё расписано – это и свидетели могут быть, архивные справки. Скорее всего, пенсионный стаж будет подтверждаться решением суда.

Ірина Славінська: Часто порушують права переселенців в Україні?

Марина Лебідь: Я би зафіксувала факти дискримінації переселенців. До нас часто звертаються переселенці, які після декількох етапів проходження співбесіди, коли вони впевнені, що вони проходять по кваліфікації професійній всім вимогам, на останніх етапах після того, як бачать прописку Донецьку чи Луганську – людям відмовляють. Переселенець знаходиться в стані сильного стресу, оскільки дуже важливо отримати роботу, людина не знає, яких політичних поглядів дотримується роботодавець, і це в якісь мірі маніпуляція.

Олександра Целіщева: Працедавці мають розуміти, що переселенці це дуже потужний ресурс свого регіону, бо часто вони мають такі навички і знання, яких тут просто не мають. У нас є випадки, наприклад з Полтавської області, туди в село приїхала вчитель музики , вона почала вчити дітей, і це змінювало ставлення громади. Ми маємо робити кроки в напрямку, щоб і громада і роботодавці змінювали ставлення до переселенців.

WE2_simple_1
Цей матеріал редакція підготувала на знак підтримки проекту, що має назву «Ми різні, ми разом», який реалізується громадською організацією Інтерньюз-Україна за підтримки програми МАТРА Міністерства закордонних справ Королівства Нідерландів.
Поділитися

Може бути цікаво

Перукарня і психологи: як працює соціальний центр у Бородянці після окупації

Перукарня і психологи: як працює соціальний центр у Бородянці після окупації

З авокадо і без: як змінився збірник рецептів для шкіл від Клопотенка

З авокадо і без: як змінився збірник рецептів для шкіл від Клопотенка