Світлина із сайту uk.wikipedia.org
8 вересня відбулося святкування 85-річчя кінотеатру «Жовтень». З цієї нагоди спілкуємося із Людмилою Горделадзе — його директоркою.
Дмитро Тузов: Всі пам’ятають про пожежу, яка поставила під питання взагалі існування кінотеатру. Силами громади та влади його роботу відновлено. Чи можна назвати те, що ви зараз робите, нішевим кінобізнесом?
Людмила Горделадзе: Думаю, нішевим його назвати не можна. В нас половина репертуару — мейнстрім, решта — арт-хаусне фестивальне кіно. Тобто ми працюємо на виклики та вимоги аудиторії, адже це саме вона нас врятувала, а вже потім влада.
Формування аудиторії ми почали десь у 2000-х роках. Були довгі роки її залучення до кінотеатру.
Дмитро Тузов: Чи не перебільшуємо ми явище людей, які ходять на арт-хаусне кіно. Можливо, це частина тієї аудиторії, що не проти дивитись ті ж самі блокбастери, до прикладу?
Людмила Горделадзе: Так, це ті ж люди, які хочуть дивитися цікаве кіно, по-перше; по-друге, кіно, що несе якийсь культурний смисловий меседж. Вони звикли до кінотеатру «Жовтень» і ходять сюди, як до храму. У нас у день відбувається показ 12 фільмів, тож відвідувачі мають вибір.
Дмитро Тузов: Це ви обираєте та формуєте репертуар? Чи до вас звертаються митці й пропонують кіно, яке, як вони впевнені, не вийде у прокаті?
Людмила Горделадзе: Приходять, як ви розумієте, українські продюсери. Жодному із них ми не відмовили. З 17 жовтня минулого року, коли кінотеатр відкрився після реконструкції, у нас не було дня без українського кіно.
Андрій Сайчук: Зараз кінотеатр став сильнішим після реконструкції з точки зору бізнес-складової?
Людмила Горделадзе: Безумовно, адже до пожежі він був інший в технічному плані. Зараз кінотеатр оснащений новим обладнанням. До того ж, кількість глядачів майже подвоїлася.
Андрій Сайчук: Якщо говорити про розвиток — щоб ви хотіли ще додати?
Людмила Горделадзе: Під час мітингу було гасло «Жовтень — це більше, ніж кінотеатр». Для мене це дуже приємно. Ми працюємо саме для аудиторії.
Я вважаю, що певного технологічного розвитку для кінотеатру непотрібно, адже кіно часто перетворюється на атракціони. Наше завдання — просто показувати кіно. Ми хочемо, щоб українське кіно було рівноправним і конкурентоздатним, й прагнемо стати платформою для цього.