Андрій Сайчук: Розкажіть трохи про цю ідею. Чим займається «Прапор України»?
Інна Волошина: Ідея «Прапору України» виникла, коли минулого літа почалася перша велика хвиля вимушених переселенців, і коли стало зрозуміло, що людям потрібна робота. Коли людина працює, вона відчуває себе потрібною. Наприклад, у проекті часто залишалися жінки, котрим не потрібно було працювати заради грошей — вони просто шукали собі заняття. Ми дотримуємося того, щоб оплачувати роботу людей відразу, адже вони не можуть чекати на гроші місяць.
Ірина Славінська: Давайте пояснимо просту операційну схему того, як працюють ці люди, що вони роблять та за що отримують гроші.
Інна Волошина: Біженці шиють прапори, відповідно за це отримують заробітну плату. Готові прапори роз’їжджаються по всій країні за схемою свій до свого по своє. Нам важливі позитивні історії, адже ці люди зі Сходу не тільки шиють прапори, аби заробити грошей, але й через можливість бути значимими. Вони дійсно переживають за Україну.
Андрій Сайчук: Яка їхня заробітна плата?
Інна Волошина: Вона невелика — це 100-150 грн за день. Це розраховано на те, щоб підтримати переселенців перший час, поки вони не знайдуть роботи.
Андрій Сайчук: У вас була спільна з міською адміністрацією акція: вам виділили під магазин певну площу у центрі міста.
Інна Волошина: Так, ми почали більш активно займатися питанням збуту, адже виробів більше, ніж ми встигаємо продавати. Тому почали шукати торгівельні точки, адже відкрити магазин — це занадто амбіційне завдання. У цьому нам допомогла адміністрація Шевченківського району: ми відкрили точки у «Глобусі», на Андріївському спуску.
Ірина Славінська: Де можна спрацювати за схемою «свій до свого по своє» та купити правильний прапор і таким чином допомогти ініціативі?
Інна Волошина: Найкраще — напряму через Facebook. Прапори також з’явилися у книгарнях «Є» та в мережі магазинів «Текстиль – Контакт».
Фото зі сторінки “Прапору України” у Facebook