Тетяна Трощинська: Коли, на вашу думку, будуть наступні вибори?
Юлія Комарова: Я думаю, не цього року. У 2016-му ми будемо багато про них говорити, лякати ними, обмінюватися погрозами, але виборів не буде.
Василь Шандро: Люди ще вірять цим «лякалкам»?
Юлія Комарова: Це просто штовханина у верхніх колах влади. Для громадськості це чергова краплинка у переповнену чашу роздратування. Перед Новим Роком ми бажали собі побачити звіт уряду не в медійно-презентаційному вигляді у медіа, а як табличку із галочками, що зроблено. А цей звіт відволік увагу експертів і громадськості від аналізу роботи уряду. Поодинокі раціональні голоси загубились серед шуму емоцій від чергових кадрових перестановок. Але чи будуть ці перестаноки — теж побачимо, бо я майже впевнена, що за принципом «меншого зла» будемо терпіти тих самих осіб далі.
Василь Шандро: Заява Абромавичуса про тиск депутатів має якісь підстави?
Юлія Комарова: У тому, що заявив Абромавичус, ніякої сенсації немає, це для нас траиційна практика. Цей вибух — або розряд наболілого, або спроба відволікти увагу від скромних результатів реформаторської роботи.
Василь Шандро: Чи «повелись» на це наші західні партнери?
Юлія Комарова: Перша реакція західних партнерів зрозуміла, тому що наша країна у зв’язку з боргом потрапила у певну залежність від них. Друге — градус подразнення зарубіжних партнерів від України досить високий, і ситуації викликають панічну реакцію. І третє — комунікаційні ресурси, на які спирається прем’єр, значно переважають президентські. Банкова спирається на «стратегічну сімку», яка керує всіма процесами в країні, а прем’єр — на «Велику сімку», і в цій ситуації це удар «Великою сімкою» по «стратегічній».
Президент опинився у непевному становищі. Українське суспільство обманути прем’єру вже не вдасться, а світову спільноту вдалося. В результаті ми маємо «реформаторів-мучеників» в уряді і «корумпованих людей» президента, які йому з усіх сил заважають. Становище президента програшне: якщо він відправить уряд у відставку, то це остаточно демонізує коаліцію, якщо ж це обмежиться невеликими ротаціями — все одно залишиться негативний осад, що президент ставить особисті цілі вище за реформаторські процеси.
Василь Шандро: Наскільки серйозною була заява Абромавичуса та інших міністрів про відставку?
Юлія Комарова: У мене таке відчуття, що це зрежисований крок. Якби Ігоря Кононенка не існувало, його треба було б придумати. Ці реформатори так рвались у відставку, що за першої ж інформаційної підстави вирішили залишитись. Абромавичус, скоріш за все, піде. Пан Кононенко вже досвідчений гравець української політики, а Абромавичусу бракує цинізму, витримки у таких батлах.
Василь Шандро: Чи слід очікувати нової політичної сили?
Юлія Комарова: Ми вже спостерігаємо за її створенням. Але ми бачили сили, які ішли на боротьбу з корупцією, але не дойшли. Всі ці речі технологічні — за ними стоять великі спонсори і харизматичні політики, але вони нещирі, і люди можуть приєднатися на півроку, але потім ця політсила зникне.
Василь Шандро: Тобто це реабілітація ситарої системи чи зрушення є?
Юлія Комарова: Безумовно зрушення є, тому що суспільство все менше ведеться на ці речі, і це з часом перейде у нову якість. Інше питання, що це може статись пізніше, ніж ми думали.