kor.ill.in.ua
В студії Громадського радіо Роман Сініцин, волонтер. На скайп-зв’язку – Юрій Максимович, автор петиції
Любомир Ференс: Часто в медіа ми можемо зустріти про те, що реформа Міністерства внутрішніх справ України вважається однією з найуспішніших реформ, яку справді видно назовні. Але нещодавно стали відомі персональні дані колишніх міліціонерів, які зараз стали поліцейськими і які нібито пройшли переатестацію. Минув час, а громадськість досі не знає імена тих, хто пройшов переатестацію. Є регіони, де такі дані повністю скриваються від журналістів та громадськості. Тому Юрій Максимович з Харкова запропонував підписати петицію, яка вимагає розкриття імен колишніх міліціонерів, які були переатестовані у поліцейських. Чому виникла ідея підписати таку петицію? Зараз петицію підписали понад 2 тис. осіб.
Юрій Максимович: Я так розумію, що це завдяки пану Сініцину, адже саме він поширив інформацію про цю петицію. Підштовхнув мене до створення петиції допис пані Євгенії Закревської (адвокатки та захисниці родин Небесної сотні). Допис був саме на тему атестації та необхідності оприлюднення її результатів. Спочатку я хотів піти, як мені здавалося, більш легким шляхом: написав звернення у Департамент кадрового забезпечення Нацполіції, Харківське управління та у Київ. Але ж там поіменний список мені не надали, у Харкові хоч надали статистику по вищім та середнім керівним ланкам. З Департаменту кадрового забезпечення Нацполіції мені надали дуже коротеньку відповідь, де сказано, що надання інформації про проведення атестації непередбачено, інформація надана лише по тим співробітникам, які не ознайомились з інструкцією у 5-денний строк. Після цього я вирішив, що треба йти іншим шляхом.
Любомир Ференс: Ви вірити, що коли буде підписана петиція, справа зійде з місця?
Юрій Максимович: Я вірю в те, що петиція надасть змогу у інформуванні суспільства щодо цієї проблеми. Багато людей ще хоче вірити у процес атестування, але, на мою думку, ми ще не перейшли крапку неповернення і цьому процесу треба допомогти. Також я вірю в те, що це буде одним з інструментів, який допоможе суспільству провести процес атестування так, як він має іти. Я не сподіваюсь, що цієї петиції вистачить, аби все змінити.
Едуард Лозовий: Яка ваша оцінки переатестації?
Роман Сініцин: Десь 5 місяців ми провели в атестаційних комісіях: з листопада по квітень в різних регіонах ми їздили за власні кошти, щоб прийняти участь у співбесідах, побачити весь процес зсередини.
Едуард Лозовий: Чи відбувається переатестація? Її так можна назвати?
Роман Сініцин: Якщо розцінювати цю переатестацію, як частину реформи, то ми вважаємо її провальною. Ви, як журналісти, ніколи не отримуєте статистичні дані про те, скільки осіб пройшли атестацію, скількох людей було звільнено, бо це чомусь таємниця. Цю проблему можна розглядати з багатьох сторін, але я вважаю, що керівництву Нацполіції, зокрема міністру, невигідно проводи цю реформу, оскільки доведеться ламати вже вистроєні потоки.
Едуард Лозовий: Ви кажете, що «ми, як журналісти, не отримуємо інформації про тих, хто пройшов». Натомість ми отримуємо інформацію про тих, хто не пройшов. Отримуємо її ми внаслідок того, що вони просто подають до суду на результати цієї переатестації, щоб оновитися на посадах. Членам атестаційної комісії є що приховувати?
Роман Сініцин: З квітня атестація контролюється людьми Авакова, там мінімум представників громадськості.
Едуард Лозовий: А хто там залишається?
Роман Сініцин: У нас в комісії від громадськості сиділи представники профспілки МВС.
Едуард Лозовий: І все ж є люди, які переатестацію не проходять. Чим вони не догодили комісії?
Роман Сініцин: Візьмемо Чернігівську область. За інформацією голови Нацполіції в Чернігівській області, атестацію не пройшли 4 % співробітників. Про яку реформу можна говорити, якщо через суд можна оновитися на посади в поліцію?
Любомир Ференс: Коли ви були присутні в комісіях і людина не пройшла переатестацію, ви не виключали моменту, що комісія могла сказати, що людина не гідна продовжувати свою працю в органах, але ж згодом ця людина виходила на роботу і продовжувала діяльність? Чи були такі випадки?
Роман Сініцин: Таких випадків багато. Дуже багато людей, яких звільняла комісія, лягали на лікарняний, а коли вони виходили, їх ніхто не звільняв. Чому ми говоримо про публічні списки і доступ до загального масиву інформації? Тому що це метод та інструмент громадського контролю. Якщо у нас будуть консолідовані ці списки, то ми будемо мати інформацію щодо права працівників органів на виконання своєї діяльності.
Любомир Ференс: А Хатія Деканоідзе якось впливає на цей процес чи ні? Чи це повністю підконтрольна система Арсену Авакову?
Роман Сініцин: Наскільки я розумію – зараз не дуже впливає. Ми з нею розмовляли неодноразово і вона розуміє ці проблеми. Ми розказували про законодавчі і інформативні дірки, які треба закрити, щоб покращити процес. Приходили з юристами. Тим не менше, з квітня підбором громадськості у комісії займаються радники Авакова – п’ять чи шість чоловік.
Любомир Ференс: І що вона вам відповідала?
Роман Сініцин: Вона казала, що знає про цю проблему і буде якось її вирішувати. В результаті довирішувалися до того, що фактично стара система відбирає собі громадськість чи членів комісії.
Едуард Лозовий: Тобто атестацію на лояльність до системи проходять не так міліціонери, як громадські організації?
Роман Сініцин: Так. Співбесіди ті ж організовуються.
Любомир Ференс: Ми вже тепер можемо твердо сказати, що фактично очільник Національної поліції України Хатія Деканоідзе нічого не вирішує? Що це повністю підконтрольне міністру внутрішніх справ?
Роман Сініцин: В частині атестації її вплив зараз мінімальний. Там більше впливу міністра. Весь цей процес наразі очолює міністр і його радники.
Едуард Лозовий: Система МВС, окрім патрульної поліції включає в себе також слідчих, дільничних, оперативний блок – дуже багато служб спеціального призначення.
Любомир Ференс: Якщо ми говоримо про патрульну службу, яку ми так вихваляли, то це найнижча виконавча ланка у поліції і за великим рахунком вони нічого не вирішують.
Роман Сініцин: До патрульної служби якраз найменше претензій. Патрульна служба виконує обов’язки від моменту затримки до моменту доставлення в райвідділ. Зараз в Києві часто доходить до прямої конфронтації між старими райвідділівськими «ментами» і новими кадрами. Нещодавно доставили людину, яка вкрала планшет і була впіймана на «гарячому». Її прямо з райвідділу відпустили на очах у патруля.
Едуард Лозовий: Це питання підіймається не вперше – і про якість переатестації, і про поновлення тих, хто не пройшов. Єдине, що змінилося – це патрульна поліція, яка набиралася за конкурсом. Тому в громадськості виникає ідея зупинити таку переатестацію і всі складові частини МВС пропустити через конкурс, сформувати заново, перезавантажити, як патрульну поліцію.
Роман Сініцин: Є проблема. Патрульного навчити можна за шість місяців, а слідчого чи оперативника не виростити навіть за рік.
Едуард Лозовий: Тобто все одно залишаться ті, хто в цій системі зараз?
Роман Сініцин: Не можна сказати, що система гнила повністю. Там є люди, які хочуть працювати. Треба дати їм нормальну зарплату, нормальні умови і вони не будуть брати якісь мінімальні хабарі, аби заправити машину. Ця атестація показала, що основним завданням системи і людей, які контролюють атестацію – було залишити ключових людей в системі. МВС – це дуже корумпована структура. Продаються посади, завозяться гроші на Київ з регіонів. Не було завдання зруйнувати систему. Було завдання показати, що робляться якісь реформи за кошти іноземних донорів – Канади і США. А систему руйнувати – навіщо? Вона ж приносить дохід.
Едуард Лозовий: Ну немає доступу до бази даних переатестованих. Але доступ до фактичного стану справ у громадськості є. Якщо людина не зникла з системи – вона ж себе проявить своєю діяльністю.
Любомир Ференс: Тут я не погоджуся, адже були випадки, що люди, які мали негативний шлейф з минулого – колишні працівники Головного управління боротьби з організованою злочинністю – ніхто не знає, як вони переатестувалися. Тепер вони працюють в Національній поліції і вже зараз за ними помічені чергові чорні смуги. І це питання вже підіймалося в медіа з конкретними прізвищами, але ніхто нічого не робить.
Роман Сініцин: Бо не змінилося фактично нічого. Атестація нічого не дала. Тут ще проблема – настільки закрита інформація, що це наводить на роздуми. Чому її тримати в таємниці, не відповідати на журналістські запити?
Едуард Лозовий: В міністерстві можуть відповісти, що якщо ви будете чіплятися до кожного прізвища – це настільки сповільнить реформу і перетатестацію, що вона не закінчиться ніколи.
Роман Сініцин: Там люди сидять на зарплаті і їх робота полягає в тому, щоб відповідати на журналістські і депутатські запити.
Едуард Лозовий: Ми слухали автора петиції, який звертався до кадрової служби і отримав відкоша, бо така інформація не розголошується.
Роман Сініцин: Ті ж народні депутати отримують такого самого відкоша. Той самий Ігор Луценко писав депутатські звернення з проханням надати з якогось райвідділу список – хто пройшов, хто ні. Але не надали, бо персональні дані – це секретна інформація. Ті прізвище, ім’я, по-батькові, посада – це не персональні дані, а публічна інформація. А нам з цією поліцією жити і люди повинні це розуміти.
Едуард Лозовий: Це сумно. І що робити?
Роман Сініцин: Розкачувати ситуацію в пресі, блогах. Петиція – як засіб впливу і тиску на владу, теж нормальний інструмент. Ми, як волонтери, звільняли командувача військово-морських сил України пана Гайдука. І звільнили ми його саме петицією.
Любомир Ференс: Ви самі вірите, що за теперішнього керівництва МВС реальні перелами ситуації в сторону громадськості?
Роман Сініцин: Переламати повністю – ні. Але тиснути все рівно потрібно. Якщо не тиснути, то буде ще гірше. Аваков не вічний, колись буде інший міністр. Можливо той, хто захоче робити реформи, а не просто прикриватися патрульною поліцією. Патрульна поліція – це дуже важливий елемент, але основний – це слідчі, оперативні співробітники. Не секрет, що тіньові і напівтіньові види бізнесу кришуються співробітниками міліції, а зараз вже поліції. Фактично нічого не змінилося.
Едуард Лозовий: До донорів, що фінансують атестацію і реформи, ця інформація потрапляє?
Роман Сініцин: Так, ми спілкуємося з американцями і канадцями, вони про це знають і від громадськості в тому числі.