Ольга Михайлюк розповідає: проект «РоздІловІ» постійно змінюється, але має три складові — поезія, музика та візуальна частина. Візуальні образи проекту — це слова. Ми не робимо виставу, шоу чи концерт, у нас немає позиції «режисера» та «виконавців». Проект триває вже три роки, але регулярно змінюється — з’являюся нові тексти та нова музика. На початку ми читали поезію, окремі її фрагменти, а згодом вони зрезонували. Це іде, як ріка». Проект «Розділові» незабаром покажуть у Харкові, в Чернівцях і у Львові.
Ірина Славінска: Розкажіть, будь ласка, детальніше про ваш проект.
Ольга Михайлюк: Наш проект перебуває в постійній трансформації та роботі. Він постійно змінюється, але завжди має три складові — це поезія, музика і візуальні образи. Адже нам хочеться, щоб люди чули, бачили та сприймали одночасно.
Ірина Славінска: Як ти, як режисер даєш собі з цим раду? Як можна режисирувати читання віршів Сергія Жадана, як можна його поезію приборкати?
Ольга Михайлюк: Наш проект не має якогось конкретного сценарію, який ми реалізуємо, а потім показуємо вже досконалу роботу. Ми не робимо виставу, шоу або концерт. Цей проект триває вже кілька років, і ми кожні півроку зустрічаємося, і кожного разу він різний. Вперше ми зустрічалися в Харкові, потім ми Одеса, Київ, в Алчевську проект трохи змінився і став більш сентиментальний.
Ірина Славінська: В Україні дуже багато прикладів взаємодії музики та поезії. Наскільки це закономірно?
Олексій Ворсоба: На мой взгляд настоящая поэзия говорит не совсем словами, а настоящая музыка не совсем нотами. И вот в этом месте, где они таковы и происходит это соприкосновение. И вот то видео содержание, которое мы несем в проекте, буквально ничего не говорит, оно направляет.