Громадське радіо
«В Україні дуже мало розмов про ідеологію, про майбутнє країни та як вона має розвиватися з точки зору цінностей, соціально-економічних позицій чи традиційного «лівого», «правого» дискурсу. Єдине, що можна говорити: «більш націоналістичне», «менш націоналістичне», «більш патріотичне» чи «менш патріотичне». Але все це на далекому десятому плані, тому що електоральні преференції завжди визначаються як «мені подобається цей лідер» чи «мені не подобається цей лідер»
Україна не є унікальною в тому, що ми змінили сенс того, що таке політика.
Принцип політичного вибору став дуже поверхневим, разом із тим ми втратили відчуття відповідальності в політиці. Мені здається, це велика проблема, але не тільки українського виборця, а загальносвітова.
Споживач хоче бути так званим «учасницьким споживачем». Наприклад, у телебаченні ми маємо багато речей, де можемо надсилати смс-ки за ту чи іншу зірку, яку ми бачимо, також спостерігаємо всюдисущність соціальних мереж.
Наше споживання стало іншим. Колись воно було пасивним: ми купували те, що нам пропонують. Сьогодні ми маємо відчуття, нібито беремо участь у цьому споживанні. Фактично це дуже мало участі. Наприклад, політичний вибір є нібито апогеєм участі або відчуття участі. Але ти приходиш на дільницю, нібито щось робиш, виконуєш громадянський обов’язок, але разом із тим ти не замислюєшся. Це еквівалент надсилання смс-ки чи «лайкання» в Фейсбуку. Ти поставив «галочку» і пішов далі. А якщо через рік-два не сподобається та «галочка», результат — ну, ми ж споживачі, ми можемо це змінити, бо споживач найважливіший і він король».
Слухайте розмову в доданому звуковому файлі.