Питання визнання Голодомору геноцидом, дуже суперечливе для США, — Гонгадзе

Лариса Денисенко: Мирослава, розкажіть про відкриття меморіалу Голодомору у Вашингтоні. Що взагалі означає відкриття такого пам’ятника у столиці США?

Мирослава Гонгадзе: В 2006 році за авторства конгресмен Левіна було прийнято резолюцію про встановлення такого пам’ятника. Українська діаспора завжди хотіла відзначити цю трагедію так, щоб американці розуміли, що це все-таки це був геноцид. На те, щоб встановити пам’ятник відводилось 10 років. Ідея цього пам’ятника (скульптор – Лариса Курилас) полягала у тому, щоб показати колоски, які спочатку видно, але потім вони сходять донизу і начебто зникають. На пам’ятнику дуже чітко вказано, роки, коли був Голодомор, і скільки людей загинуло.

Ірина Славінська: Хоча на пам’ятнику вказано Голодомор 1932-1933 рр., але офіційна назва, яка всюди фігурує — Голодомор — геноцид українського народу…

Лариса Денисенко: Ця подія важлива для США, чи більше для української діаспори?

Мирослава Гонгадзе: Скоріше подія важливіша більше для української діаспори. Питання визнання таких трагедій геноцидами, дуже  суперечливе для Сполучених Штатів. Чому при встановлені пам’ятнику вони все-таки не назвали Голодомор геноцидом? Тому що, визнання геноцидом знищення турками вірменського народу, досі не було зроблено, хоча вірмени дуже довго цього просять. Проте нічого не робиться через політичні мотиви. Тому Білий дім не може назвати такі прецеденти геноцидами.    

Ірина Славінська: Пам’ятник побудований біля вокзалу, і його побачить велика кількість людей. Як обиралось місце для пам’ятника?

Мирослава Гонгадзе: Тут була дуже проста процедура. Конгрес визначив, що міська влада Вашингтона підбере варіанти, а громада вибере місце для пам’ятника. Це досить людне місце. І саме з цієї точки зору воно обиралось. Для пам’ятника зробили невеличку площу.

Лариса Денисенко: Багато людей зібралось на відкриття пам’ятнику?

Мирослава Гонгадзе: Українці американського походження дуже чекали на цю подію. Люди приїхали з усіх усюд. Було близько 2 тис. людей, а також багато американських політиків. Для української діаспори це стало певною політичною подією.

Ірина Славінська: Кошти на пам’ятник збирала діаспора. Але у ЗМІ також поширювалась інформація, що проект профінансований Д. Фірташем…

Мирослава Гонгадзе: В резолюції було чітко вказано, що пам’ятник встановлюється за кошти українського уряду. Дуже довго цих коштів не було. Лише, коли до США приїхав посол України в США Олександр Моцик, дуже активно почався пошук коштів. Звичайно, гроші збирались діаспорою, українськими організаціями, але цих коштів не вистачало. В ідеалі цей пам’ятник мав коштувати 7 млн доларів. В результаті, пам’ятник здешевили до 2,5 млн доларів.

Я не бачила фінансових документів, але з того, що я знаю, Фірташ-таки давав гроші на цей пам’ятник, і не лише він. Було 10 років на встановлення пам’ятника, а після цього терміну землю могли забрати. Тому в минулому році було закладено камінь, щоб «застовбити» місце.