Питання є не у візах, а в тому, чи ми завершимо реформи, — Богдан Нагайло

Чи поділяє цю думку британсько-український політичний аналітик та журналіст Богдан Нагайло, який є колишнім співробітником Організації Об’єднаних Націй?

Дмитро Тузов: Розкажіть про ваші відчуття стосовно того, чи мав рацію Петро Порошенко?

Богдан Нагайло: Безумовно, це дуже важливий момент в нашій історії, але Хвильовий у 25-му році мав на увазі «геть від Москви» в культурному, психологічному та духовному плані, орієнтацію на Європу та її цінності.

Я думаю, що Україна визначилася давно, в Революція Гідності завершила цей вибір. Я вважаю, що це трошки перебільшення. Президенту важливо показати, що це його колосальний успіх, але це великий успіх українського народу, зокрема громадянського суспільства і всіх тих героїв, які віддали свої життя за цю справу.

Але це ще не кінець. Бути частиною Європи — це жити по-європейськи не тільки матеріально, але й дотримуватися тих норм і засад, який вимагає Європа: справжня боротьба з корупцією, інша політична культура, прозорість, комунікація з народом тощо.

Так що з одного боку, це свято, бо це символічне визнання того, що ми стали ближчими для Європи, але з іншої сторони, ми ще на півдорозі.

Наталя Соколенко: Я вчора розмовляла з людиною, яка мешкає в Донецьку, і запитала, як жителі окупованих територіях сприйняли новину, що Україні надано безвіз? Відповідь мене вразила — люди не вірять, що це буде реалізовано і українців безперешкодно пускатимуть до Європи. Як ви оцінюєте, наскільки реально буде працювати цей режим для громадян України? Як в перспективі це змінить геополітику в Європі?

Богдан Нагайло: Я думаю, що не треба перебільшувати значення цього. Є багато практичних складнощів. Адже не кожен зможе поїхати, тут треба мати і фінанси, і страховку, це не є все автоматично, що двері відкрилися і всі поїхали.

На жаль, населенню не пояснилося, що це означає. Наприклад, це не дає право працювати в Європі, це не дає право довго залишатися там, та й очевидно, треба мати в кишені гроші, бо ніхто не буде вітати жебраків. А люди, які мають ці гроші, вже і так їздили. Тому я не думаю, що це багато змінить.

Питання є не у візах, а в тому, чи ми зможемо закатати рукави і завершити свої реформи, і саме вони нас зроблять ближчими до Європи.

Наталя Соколенко: Але, якщо є символічне значення, все ж таки — як це змінить геополітику в Європі?

Богдан Нагайло: Воно не змінить, знову тільки символічно. Так, ми стали ближче, нас взяли в цей клуб, ми вже десь є у сусідстві. Але питання є не у візах, а в тому, чи ми зможемо закатати рукави і завершити свої реформи, і саме вони нас зроблять ближчими до Європи.

Я вам наведу один приклад. Я був на цих вихідних по роботі у Дніпрі та зупинився в гарному готелі. Вмикаю телевізор, бо хотів подивитися Євробачення, і на моє величезне здивовання там немає українського каналу, але були російські. І це один з найкращих готелів — «Цунамі». Я пішов до адміністрації та запитав, невже їм не цікаво, що в Україні відбувається таке свято, а вони махають руками, це їх не цікавить.

Пішов в сусідній бар, там також ніхто не дивиться. І я тоді відчув, що, може, ми перебільшуємо значення Європи для деяких частин населення України на півдні і на сході.

Дмитро Тузов: Як ви оцінюєте, як в Україні проходять реформи і відбувається боротьба з корупцією? Чи є якісь зрушення?

Богдан Нагайло: Зрушення є в ментальності, в посиленні ролі громадянського суспільства. І завдяки їхньому тиску є деякі рухи в процесі реформування. Але, я думаю, що ми всі розчаровані, що за останні рік-два темпи реформ сповільнилися, і не відчувається, що на горі є політична воля на них. Я дуже затривожений подіями останніх двох місяців, що не знайшлося більшості серед правлячої коаліції, щоб проголосувати закон стосовно Конституційного Суду.

Проводять якісь обшуки, роблячи вигляд, що щось відбувається, але не зрозуміло, що за мотиви.

Також спостерігається абсолютний брак прозорості. Президент прекрасно виступає за кордоном, він харизматичний, а, виступаючи перед народом, він не дуже серйозно трактує своїх людей. Він рідко зустрічається з народом через пресу напряму, а коли зустрічається з ним, то веде себе дуже поверхово, уникає відповідей, замилює очі тощо.

Я розумію, що він хочеться залишиться на другий термін, але ми знаходимось в такій ситуації, що рівень невдоволення в населенні зростає. А він той, який міг би вплинути на ситуацію.