Реформа медосвіти: випускний іспит буде чесним і достатньо складним

Говоримо про реформування системи медичної оствіти. У студії “Громадського радіо”  заступник Міністра охорони здоров’я Олександр Лінчевський.

Сергій Стуканов: Які на даний момент назріли зміни у цій системі. У нас низка ВНЗ випускають лікарів. Ми стикаємося із непрофесіоналізмом уже готових лікарів. Що потрібно тут робити?

Олександр Лінчевський: Ні в кого не виникає сумнівів, і ми не будемо розповідати довго як у нас, а як у них. Всі ці недоліки є очевидними.

Сергій Стуканов: З іншого боку, не всі знають як у них. Тому для когось, можливо, і не є очевидними.

Олександр Лінчевський: Поки ми їздимо лікуватися закордон, а не закордон приїжджає лікуватися до нас, то різниця є очевидною. І це правда. Тобто, ці міфи у яскраву, гарну, найкращу радянську медицину – не більше, ніж міфи. Треба чесно казати, що наш середній студент, лікар за навичками відстає від свого побратима американського, чи європейського. Так, медики вчаться більше, ніж будь-хто інший у цій країні. Але закордоном вони вчаться ще більше. Ми кажемо, що  коли всі говорять про зміни у системі охорони здоров’я, то завжди чомусь говорять про гроші. Наприклад, кажуть, що гроші йдуть за пацієнтом і те, що є різні системи. Хоча, коли пацієнт опиняється сам на сам із лікарем, чи лікар опиняється сам на сам із пацієнтом, всі постанови, всі накази, всі фінансові зміни мають дуже маленьке значення. Власне, вони втрачають свій сенс. Для вас, як пацієнта, важливо, чи лікар знає і вміє. І мотивація. Як був лікар навчений, саме це для вас, пацієнта, важливо.  Бо ми хочемо щось поміняти.

Сергій Стуканов: В реальній ситуації ще важить, чи хоче лікар на вас заробити. Але давайте від цього абстрагуємось. Якщо говорити про знання, то чого і чому лікарям часто бракує?

Олександр Лінчевський: Бракує освіти.  Мова медична – англійська. Хорошого лікаря можна знайти, запитавши, чи він розмовляє англійською. При всій повазі до моїх вчителів, але тоді англійська не була у тренді і обов’язковою. Але зараз ситуація помінялася. Медицина сьогоднішня вимагає англійської. Для того, щоб студент мав адекватні знання – він має володіти англійською. Для того, щоб його добре вчили, і його мають вчити відповідні викладачі. Весь медичний простір не має кордонів. Тобто, медична наука кордонів не має. Вона є інтернаціональною.  

Сергій Стуканов: Сьогодні є заклади, які випускають медиків і в яких  студенти навчаються за англомовною лектурою?

Олександр Лінчевський: Це правило на сьогодні в медицині брендів немає. Ви можете зайти у будь-який заклад і знайти відвертого балбєса. І зайти не у зовсім престижний заклад, і знайти справді вундеркінда. Те саме стосується і лікарів. Сьогодні така особливість медицини, що все залежить від конкретної персоналії.

Нам для навчання студента потрібні нові викладачі, які навчають новому, сучасному і по-сучасному. Як мені зараз взяти весь викладацький склад, навчити англійської і відправити закордон вчитися? Це мало реально. Те саме стосується студентів. Окремі одиниці виїжджають закордон.

Що ми зараз робимо як Міністерство? Ми піднімаємо планку для студентства. Поки що йде ймовірно про оцінювання. Нам все рівно як вона чи він вчився впродовж шести років. Нам треба, щоб кінцевий результат був оптимальним.

Сергій Стуканов: Якщо мені потрібно провести операцію, то мене цікавить, щоб я встав зі столу і в підсумку виздоровів.

Олександр Лінчевський: Але тебе не цікавить скільки часу лікар вивчав філософію. Тому, ми  піднімаємо планку і кажемо: український випускник  мав би бути таким же, як і випускник американський, або європейський.

Сергій Стуканов: А наші програми на сьогодні відрізняються від американських?

Олександр Лінчевський: Дуже.

Любомир Ференс: І це впливає на якість?

Олександр Лінчевський: Я переконаний, що так.

Любомир Ференс: Чому програми так різняться, у чому є проблема? Ми відстаємо?

Олександр Лінчевський: Дуже. Ми не є англомовні. Ми ж не сучасні.

Любомир Ференс: Дивіться, у Європі є італомовні та іспаномовні країни. Хіба усі там студенти володіють англійською?

Олександр Лінчевський: Викладачі так. І, власне, наука є англомовною. Тобто, авангард є англомовний. Звичайно, всі підручники перекладаються на італійську, французьку, чи німецьку. Але ми ж кажемо про відсталість не лише освіти. А про відсталість всієї медицини. Давайте чесно, уся медицина – галузь, де окремі є зірочки, які з усіх сил пнуться, але середній лікар є далеко позаду.  І тут проблема саме у нашій відірваності та ізольованості від усього світу.

Любомир Ференс: Ви зараз сказали про такий досить амбітний план як реформувати медичну освіту в Україні. Першим дзвінком має бути тестування. Це тестування – воно буде першим кроком? Далі що ви плануєте робити?

Олександр Лінчевський: Перший крок – це введення цього американського субтесту. Для нас він дуже цікавий. Ми заспокоюємо викладачів і студентів, щоб вони не боялися. Це не якийсь там крок інквізиції. Нам самим цікаво на що здатен наш студент і наші викладачі.

Сергій Стуканов: Яким чином викладачі тут будуть верифікуватися?

Олександр Лінчевський: Нас, як пацієнтів, цікавить кінцевий результат.

Сергій Стуканов: Це тест на те, наскільки викладачі здатні навчити студентів сьогодні? Які ви припускаєте результати? Чи подужають наші студенти ті запитання?

Олександр Лінчевський: Очікувано, що вони запитання не подужають. І починаються різні виправдання. Але насправді не факт. Може так статися, що на американський тест українські студенти будуть відповідати краще, ніж на український. Треба казати, що є дуже багато нарікань на український тест. Якщо сама система тестувань є хорошою і дуже подібною до американської, то те, що стосується самого наповнення – часто є двозначні запитання, якісь нечіткі відповіді. І коли запитання некоректно ставиться, студент, який знає матеріал через дефект тесту може давати неправильну відповідь. Такі нарікання є, бо запитання пишуться українськими викладачами. Тому, можливо, для розумних, активних, читаючих студентів американський тест піде краще.

Сергій Стуканов: Очевидно, що ви плануєте  на кілька кроків уперед цю реформу. Ви нам зараз тільки розповідаєте про перший етап. Як далі буде рухатися реформа медичної освіти?

Олександр Лінчевський: Це той випадок, коли ми дійсно проводимо тестування, щоб дізнатися. Я думаю, що ми отримаємо цікаву інформацію, і я з радістю повідомлю. Ми подивимося, що ми отримаємо. В ідеалі ми хочемо провести тестування усієї системи освіти. Власне, медичний – це ліцензійний іспит. Ми би хотіли знати чого варті наші студенти і наша система. Здаючи крок один, крок два і крок три. Планується, що у травні шостий курс буде здавати окремий тест на знання основ медицини. Це аналог до західного “step2”. Це основа медицини, яку здає кожен випускник західного ВНЗ. Це також серйозний тест, якого студентам можна не боятися. Так ми отримаємо найкраще розуміння у якому напрямку нам треба далі рухатися.

Сергій Стуканов: Інакше кажучи, кінцевий іспит буде незалежний від ВНЗ. Тому що ми знаємо як вчаться контрактники. ВНЗ вигідно, щоб студент не один рік платив, а шість років. Навіть якщо студент не вчиться, його все одно щороку продовжують навчати.

Олександр Лінчевський: Так. І ось тут, власне, я не сказав, яка модель найкраща. Я правда не впевнений у тому, як краще рухатися. Чи ставити планку вхідну дуже високу, чи проміжну планку, чи випускну. Я не впевнений. Тут ще потрібно рахувати гроші, що для бюджету зручніше.

Так само із контрактниками. Тут є велике питання. З одного боку, контрактники дають гроші. За рахунок контрактних студентів університет може поповнювати свою матеріальну базу. З іншого боку, увага викладачів розсіюється. Де набрати стільки викладачів? Де набрати стільки пацієнтів, на яких студенти вчаться? Тобто, є свої плюси і мінуси. Контрактна форма навчання, особливо з іноземцями, це все-таки продаж нашої освіти. Уявляєте, незважаючи на усі негаразди, наша освіта ще зараз і продається. Тому, це взагалі супер. Ми отримуємо гроші за знання. Чому від цього відмовлятися аж так?

Станом на сьогодні ми будемо дуже любити і всіляко підтримувати цей випускний іспит. Пацієнту байдуже, чи ви вчились на контракті, чи ви вчились на бюджеті. Пацієнту треба, щоб ви мали знання. Ми поки що не кажемо ні про скорочення ВНЗ, ні про зменшення державного замовлення. Ми кажемо, що випускного екзамену мають суворо дотримуватися. Він має бути чесним і достатньо складним. Він має бути таким, як на Заході. Другий крок ми будемо дивитися, бо медики це не лише теоретичні знання, але й практичні. Наші студенти, інтерни, мають провести певну кількість годин з певними пацієнтами. Тобто, інтерн має взяти участь у певній кількості операцій, так само як і послухати, подивитися, полікувати певну кількість пацієнтів. І за цими вимогами треба теж слідкувати.