Реконструювати нормальність, яка нам не світить, — Наталка Сняданко про роман «Охайні прописи ерцгерцога Вільгельма»

Громадське радіо записало інтерв’ю з письменницею Наталкю Сняданко. Спілкуємось про її новий роман «Охайні прописи ерцгерцога Вільгельма», та, зокрема, про його центральну постать.

«Для мене більше питання не чому я взялася за це, а чому цього раніше ніхто не зробив. Це один з тих персонажів буремних 20-х років минулого століття, періоду так званих визвольних змагань. Там багато колоритних персонажів, він мені видався найколоритнішим. Це не просто один з очільників українських Січових Стрільців, не просто один з австрійських ерцгерцогів, яких теж було багато, це була людина, яка поєднала і одне і друге. Не було більше австрійського ерцгерцога, який був би Січовим Стрільцем, або писав би вірші українською мовою, і не було більше жодного ватажка українських визвольних змагань, який був би австрійським ерцгерцогом.

Чим ми завдячуємо Вільгельму – це, наприклад, тим, що коли почався період його зацікавлень Україною, то вперше українці ставали міністрами, впливовими особами, і отримували посади, які раніше діставалися, наприклад, полякам.

Це не лише родинна сага, а й реконструкція певного періоду, реконструкція ментальності, певного способу життя, і навіть тої реальності, якої ніколи не існувало. Але мені завжди страшенно хотілося, щоб вона існувала. Хотілося, щоб середньостатистичні бабці на Галичині були такі як бабця Софія, щоб про них у нас залишились документальні джерела, мемуари, записані ними чи нащадками, щоб ми все знали про своє родинне дерево, про свою родинну історію, щоб це було так, як в інших країнах – що є якийсь процес, і він відомий, не замовчується, не є травмою, яка все ще десь глибоко переживається, немає цих розірваностей і прірв радянського часу. Цю нормальність, яка нам не світить, мені хотілось реконструювати у книжковій формі», – розповіла Наталка Сняданко.  

Повну версію розмови слухайте у доданому звуковому файлі.