Росія вже програла, але Україна ще не виграла, — інвестиційний банкір

Вважає, що це визначення краще, аніж слово «криза», описує ситуацію в Росії на фоні девальвації та зростання цін

Наталя Соколенко: В чому полягає нова економічна реальність Росії та чому написали статтю саме зараз?

Андрій Боренков: В своїй статті я писав про ймовірність, на яку вказують деякі факти. Якщо слідкувати за російською пресою, можна побачити, що змінилася риторика економічних експертів. Якщо раніше був дискурс стосовно того, чи вже впала нафта чи буде спадати, чи це криза і як довго вона триватиме, то зараз експерти визнають, що це не криза, а нова економічна реальність, з якою стикнулася Росія.

Незалежні медіа пишуть, що є настанова від Кремля не вживати слова «криза», а замінювати його  визначенням «економічна реальність». Думаю, що воно є дуже точним та, навіть, набагато гіршим від кризи, адже остання означає ситуацію, яка має початок та кінець, економічна реальність ж — це нові правила гри, в яких треба виживати. Герман Греф, голова Сбербанку Росії, сказав дуже влучну фразу про те, що Росія програла, не спромігшись адаптуватися до нової економічної реальності.

Дуже хорошу статтю з приводу цього написав також Михайло Слободин, генеральний директор російської телекомунікаційної компанії «ВымпелКом» та колишній топ-менеджер ТНК BP, який вказує на ряд причин такої ситуації, з якими я погоджуюсь. По-перше, велика кількість нежиттєздатних підприємств залишились в економіці, а  неякісні менеджери — при посадах. Друга проблема — особиста: низька продуктивність праці, на яку виділялись великі зарплатні.

Ми маємо спільні проблеми з Росією, крім однієї: у нас не було періоду, коли ми жили коштом постійно зростаючої ренти. Був час з 2006 по 2008 рік, коли за рахунок західних інвестицій надулася мильна бульбашка і  в результаті постраждала певна верства. Однак 2-3 роки — короткий термін, за який зміни не закріплюються.

Якщо ж ви 15 років живете, розуміючи, що вам щороку підніматимуть зарплату, а бонуси,  які можуть складати ще одну зарплатню, є, фактично, гарантованими, функціонує потужна система кредитування — це формує нову життєву стратегію. Дуже не просто буде зрозуміти, що ви не такий продуктивний, як вам сплачують, та як швидко потрібно буде скорочувати власні видатки та заощадженнями. До речі, в Росії 2/3 населення не мають заощаджень. В Україні схожа статистика.

Андрій Сайчук: Якщо Росія «програла», чи означає це, що Україна виграла?

Андрій Боренков: Україна не виграла.  В нас є певна проблема у розумінні того, що відбувається, з двох точок мотивації. Перша — «що от зараз люди в Росії вийдуть на вулиці». Ні, не вийдуть: ще не зовсім до самого низу дійшли кризові явища. Інший момент — в Росії немає фундаменту, якого було б достатньо для перетворення суспільства.

Люди не розуміють, що падіння Росії матиме велику кількість негативних наслідків: економічних та  соціально-демографічних. Щодо економічних: тут є і гарна новина, і погана. Гарна в тому, що ми, в принципі, за два роки проходимо швидкий процес дезінтеграції в економічному середовищі (якщо до 2013 року Україна була сильно пов’язана з Росією в економічному плані, то сьогодні бачимо, що залежність сильно зменшилася). Однак залишаються певні сфери економіки, які й досі пов’язані з Росією — зокрема, машинобудування.

Другий аспект — соціально-демографічний. Нова економічна реальність, фактично, знищує життєві стратегії багатьох людей та певних регіонів. Російські політологи давно говорять про ісламські автономії в Росії. Формально вони ними не є, але реально ці регіони є автономними. Тобто, Чечня існує за рахунок договору з Росією з приводу того, що остання надаватиме фінансування, а Чечня залишається у складі РФ. Нещодавно вона, до прикладу, отримала нафтові родовища. Проблема в тому, що коли грошей не залишиться, договір не зможе підтримуватися та виникнуть нові джерела нестабільності.