Риторика тарифів на виборах буде чільною — експерт з енергоефективності

Тетяна Трощинська: Як тарифи пов’язані з енергоефективністю?

Олексій Хабатюк: Українці весь час жили в умовах низьких тарифів. Спочатку — після розвалу Союзу — це було виправдано, оскільки ресурси були дешевими. Потім це була риторика політиків: ми тримаємо тарифи на цьому рівні, а ви нас вибираєте. Досі тарифи у нас не є ринковими.

Для цього є багато причин, і не лише в енергетиці чи процедурі формування тарифів. Перша причина — загалом люди бідні. Отримувачами субсидій є пенсіонери, працівники бюджетних сфер. Вони фінансуються з бюджету, який формується з податку. А навіть за офіційними даними, 50% економіки знаходиться в тіні.

Конкуренції між виробниками тепла для населення не існує. Нормальною була б ситуація, коли б різні виробники виробляли тепло різними способами, а компанія з транспортування займалася лише транспортуванням.

Василь Шандро: Чи не логічніше додати зарплату людям, які не мають змоги платити тарифи, підвищити зарплату?

Олексій Хабатюк: Так, було б добре. Але цей механізм передбачає детінізацію економіки і її запуск. Ті ресурси, які виділяються на субсидії, могли б бути витрачені краще. Говорилось про монетизацію, тобто цільову виплату субсидій людям, бо зараз субсидія фактично є в безготівковій формі, вона виплачується напряму компанії, яка надає певні послуги.

Чому цього не зробили? Державна машина не була впевнена, що зможе забезпечити виплату «живими» грошима.

Інше питання — питання свідомості: що буде, якщо субсидіанту дали гроші, а він не заплатив за послуги? Якщо у нього накопичується борг, почнеться судова тяганина, а тут у нас ще одна проблема, тому що судова система не реформована.

Василь Шандро: Держава заробляє на підвищенні тарифів?

Олексій Хабатюк: Субсидію отримує приблизно третина домогосподарств. Раніше їх отримували всі, але в іншій формі. Тобто доходи держави збільшились.

Проте це не означає, що будуть різкі зміни на краще. В українців є ментальне кліше, що хтось їм щось винен. У них є давня образа, що у країні, яка була колись, всі платили мало.

Багатоквартирний будинок — це сукупність приватної і спільної власності. Мешканці несуть спільну відповідальність за те, що належить їм на спільних засадах, але вони не готові щось робити, вони чекають, поки хтось зробить усе за них.

Василь Шандро: Чи почали люди економити?

Олексій Хабатюк: Ті, хто не отримують субсидії, мають однозначний сигнал до економії. Для субсидіантів комунізм триває. Соціальні норми споживання послуг є досить високими. Крім того, відсутня нормальна комунікація між людьми і державою. Люди не розуміють, що те, чого вони не використають, не зникає нікуди, і бояться, що їм знизять соціальні норми споживання послуг, хоча це не так.

Тетаня Трощинська: Куди ідуть гроші, отримані від зростання тарифів, і куди вони мали б іти?

Олексій Хабатюк: Гроші мали б бути використані на модернізацію. Є два способи заощадження: ціна й обсяг. Ціна буде формуватися на ринку. Зараз ціну формує комісія, а коли вона буде формуватися на ринку, вона ще більше зросте. Тому зараз треба працювати над зменшенням споживанняя.

Тетяна Трощинська: Наскільки тема опалення у нас політизована?

Олексій Хабатюк: Занадто політизована, і це було видно у час передвиборчої кампанії. Після виборів швидко зникло багато псевдо-експертів та псевдо-організацій. Риторика з тарифами на виборах буде чільною. Проте мені здається, що електорат, вибраний для тарифних месиджів, не є настільки активним.