«Самурайські пісні» для лікування поранених бійців
Андрій Накорчевський, перекладач, культуролог та професор найстарішого в Японії університету Кейо розповідає про свою книгу та схожість культур
Завтра, 21 листопада, о 17 годині у «Майстер класі», Лаврська 6, відбудеться презентація книжки, а також благодійний вечір, де можна буде пожертвувати кошти для лікування українських бійців.
Тетяна Трощинська: Чи можна сказати, що розмовляючи про книгу «Самурайські пісні», ми будемо говорити про вояків?
Андрій Накорчевський: Так, саме про вояків та воїнський дух. Ця книжка народилася в моїй голові під час Майдану. Можна сказати, що це була моя така сублімація, бо, на жаль, не мав нагоди і честі приймати участь у всіх цих подіях. Тож я вирішив розказати, як зовсім в іншому світі ставлять до проблем життя і смерті, гідності і воїнської звитяги?
Тетяна Трощинська: Як ставляться?
Андрій Накорчевський: Такі речі важко передаються у прозі, тому у самурайській культурі була така особливість, що вони намагалися поєднати саме воїнський дух і з довершеністю у культурній царині. Самураї повинні були вміти писати вірші для того, щоб стисло висловлювати свої емоції. Це було однією з чеснот, яку намагався досягнути кожен справжній вояка.
Галина Бабій: А як цю книгу можна спроектувати на нашу дійсність і наших воїнів?
Андрій Накорчевський: Воїнська культури і звичайні людські емоції вони подібні. І здається, що східна культура зовсім інша, але насправді всі людські емоції ті самі: коли людина йде у бій, коли вона прощається з близькими, з життям і вона готова віддати життя за ту справу, до якої покликана.
Галина Бабій: Чому ця книга має з’явитися зараз в Україні?
Андрій Накорчевський: Це мій персональний меседж. Вона є частиною благодійної акції. Справа в тому, що наша громада українців в Японії від початку Майдану намагається допомагати: збираємо кошти, надсилаємо речі. Тому ця книжка народилася в межах саме цього великого проекту тих, хто обстоює свободу і незалежність нашої Батьківщини.