Сайт «Герої АТО» вирішує проблему інформаційної рівності серед поранених

Волонтер Анатолій Мазарчук — дизайнер, який створив сайт Герої АТО для збору коштів на лікування поранених. Він пояснює, що ті поранені, у кого є рідні або знайомі серед журналістів, мають можливість зібрати значно більш кошів, ніж ті, хто немає доступу до ЗМІ.  

Тому на сайті «Герої АТО» для кожного бійця є окремий аккаунт (http://atoheroes.org/), де є відомості про нього, фото, інформація, де і як його було поранено, та про те, куди йому перерахувати гроші на лікування. 

Тетяна Трощинська: Яку інформацію можна там знайти?

Анатолій Мазарчук: Сайту Герої АТО вже рік, ми почали працювати рівно рік назад, коли почалася активна фаза війни. Ми тоді з дружиною допомагали грішми першим пораненим, але потім я зрозумів, що можу допомогти більшій кількості поранених, якщо застосую свої професійні навички. Я дизайнер, роблю сайти. Ось так прийшла ідея зробити сайт. Ми зараз збираємо інформацію про поранених, оновлюємо її, систематизуємо, поширюємо в Інтернеті, ведемо таку діяльність. 

Тетяна Трощинська: Наскільки  мені відомо, то зараз сайт перетворився в таку потужну базу даних тих військовослужбовців, які були поранені, які потребували допомоги. І, на жаль, зараз не так багато є ресурсів, які збирають такі дані. Адже все одно їх потрібно мати, щоб розуміти повну картину того, що там відбувається. 

Анатолій Мазарчук: Абсолютно ви праві. Зараз на сайті більше 270 бійців, у більшості випадків — це бійці з важкими травмами. Та ми розуміємо, що поранених набагато більше. Через одну лікарню І. І. Мечникова пройшло більше 1400 поранених. 

Тетяна Трощинська: Якщо говорити про успіхи: от наскільки важко збирати гроші зараз для поранених, тому що волонтери говорять, що гроші збирати легше у період активізації дій, а зараз à la перемир’я, то це все важче. Якщо говорити про ваш сайт, то яка там тенденція?

Анатолій Мазарчук: Звісно, зараз важко сказати, що є перемир’я. Ми кожного дня маємо поранених і, на жаль, можу констатувати, що люди звикли до війни. І зараз допомоги менше, але вона є. Можна сказати, що до центральних госпіталів (Київ, Харків, Дніпропетровськ) прикута увага. Там вже за рік зібралося дуже багато волонтерських груп і вони стараються закрити всі питання і ситуація не така важка, як рік тому. Але в той самий час є дуже багато маленьких локальних шпиталів, які знаходяться в дуже занедбаному стані. Наприклад, військовий шпиталь в Житомирі. 

Тетяна Трощинська: А скільки взагалі людей працює на сайті? Адже вам потрібно обробляти досить великий масив інформації. 

Анатолій Мазарчук: У нас рутинна робота. Ми намагаємося раз у день телефонувати двом бійцям, оновлювати інформацію, отримуємо зворотній зв’язок від рідних, деякі дзвонять і просять забрати інформацію, дякують і кажуть: «з мене досить, я все зібрав, допомагайте іншим». На сайті працює три людини — це я і два адміністратори. Вони це роблять на волонтерських засадах. Та після того, як я створив сайт, люди почали долучатися й у нас вже є волонтерська група — дівчата, які постійно в київському шпиталі перебувають, група з п’яти чоловік; дівчата, які в житомирському шпиталі перебувають, група з трьох чоловік. Тобто люди постійно долучаються. Плюс у нас є постійний юрист, мій товариш, керівник юридичної фірми. Він відповідає на всі дзвінки АТОшників, які йдуть на гарячу лінію.