Сексизм і бюрократія: як посібник «Сімейні цінності» отримав гриф МОН

Анастасія Багаліка: Що це за посібник, звідки він з’явився і як сталося, що підписом заступника міністра його рекомендували до впровадження у програму?

Ігор Сущенко: Мова не тільки про посібник, а про весь курс. Це курс за вибором, який називається «Сімейні цінності» і був схвалений ще 2012 року. До нього досить велика кількість матеріалів — навчальний комплекс.

Група авторів написала цю програму, подала на затвердження до Науково-методичної ради МОН з питань освіти. Вона має комісію з проблем виховання дітей та учнівської молоді. Ця рада рекомендувала цей підручник.

До програми багато претензій за змістом і за виконанням змісту. Наприклад, одне із завдань програми — «формування звички і потреби використовувати в повсякденному житті стильові характеристики чоловічої і жіночої поведінки».

Тут громадськість починає нашорошувати вуха.

Євген Павлюковський: Тобто посібник містить дискримінаційні і сексистські приклади?

Ігор Сущенко: Так. Засобами цього курсу можна з легкістю формувати гендерні стереотипи, вганяти в ступор половину суспільства, тому що вони не відповідають ідеалам справжнього чоловіка, жінки чи дитини. Хто придумав ці «справжні» — ніхто не знає.

Все це завуальовано під гарним формулюванням — «традиційні українські сімейні цінності».

Євген Павлюковський: Цей курс і посібник вже буде впроваджуватися у школах, чи це поки що рекомендація?

Ігор Сущенко: У школі існує кілька видів предметів. Є обов’язкові — наприклад, математика, література. Є варіативна частина, яку обирає школа — мала б обирати за згодою батьків і учнів.

Це 3-4 уроки на тиждень — це може бути християнська етика, медіаграмотність, критичне мислення тощо — у переліку близько ста предметів. Але з усього списку рекомендована саме дисципліна «Сімейні цінності».

Анастасія Багаліка: Цей курс планували впроваджувати для підлітків, у яких вже є зачатки критичного мислення?

Ігор Сущенко: Для учнів 8-9 класів. Важко уявити собі урок із цього курсу. Наприклад, є тема «Чоловіки і жінки на шляху до створення сім’ї». Результат цього року — «учень має ідентифікувати себе та інших за певною статтю». Тобто 14-річні діти мали б зрозуміти це тільки після цього уроку.

Євген Павлюковський: Як ілюстрація жіночих якостей у підручнику наводиться уривок роману Анни Берсєнової «Капітанські діти». Як творчість сучасної російської авторки любовних романів може стосуватися українського посібника із сімейних цінностей?

Ігор Сущенко: Там доволі велика цитата — діалог, у якому йдеться про француженок, яких навчають бути справжніми жінками. А справжня жінка має бути для чоловіка. Не знаю, чому вони взяли це за приклад.

Анастасія Багаліка: Хто автор цього посібника?

Ігор Сущенко: Це творчий колектив. Взагалі курс має 4 програми, а весь комплекс під редакцією заступника директора Інституту проблем виховання Олександр Мельник. Він кандидат наук, і традиційні сімейні цінності належать до його сфери наукових інтересів. Крім того, там ще 8 прізвищ.

Євген Павлюковський: Якщо подібні посібники потрапляють у навчальний процес, це означає, що на певному його етапі є проблеми?

Ігор Сущенко: На етапі експертизи була проблема з комісією, яка займалася затвердженням. Це комісія з виховання, яка не дуже причетна до методики викладання. Результатом розгляду цієї комісії було комплект навчальних програм з сімейного виховання — це ще не навчальний предмет.

Ці підручники надрукували у 2014 р. в івано-франківському видавництві за підтримки МГО «Рада сімей України» і благодійного фонду, голова якого є одним з авторів посібника, робочого зошита й інших навчальних матеріалів.

Цей курс не є обов’язковим, але оскільки він рекомендований міністерством. є ймовірність, що школи його запровадять. Я сподіваюся, що тут спрацює бюрократична система: гриф міністерства надається на 5 років, і його термін спливає наступного року.

Дуже хотілося б, щоб до 1 вересня з’явилася інша програма до цього курсу. Але чому саме цей курс має бути у школах?

Це доволі безграмотний курс, із використанням застарілих теорій. У ньому згадується відмінність між цивільним і офіційним шлюбом. Але у нас є тільки цивільний шлюб. Чому дітям пропонують безграмотні юридичні терміни у юридичному розділі?

Анастасія Багаліка: Як міністерство переглядатиме цей курс?

Ігор Сущенко: Перегляду програм раніше не було. Мене порадували останні три дні, коли на це звернула увагу, і завдяки якій пані Гриневич дала розпорядження переглянути цю і, можливо, інші програми.

До розмови телефоном приєднується Ірина Когут, освітня аналітикиня Центру CEDOS.

Євген Павлюковський: Чи вбачаєте ви щось у цьому курсі, що корелює із сучасними цінностями і поняттям сучасної української школи?

Ірина Когут: Найстрашніше у цьому курсі те, що у більшості освітян він не викликав би остраху. Уявлення про жінку-берегиню, натхненницю, мати, господарку є в усіх інших курсах в українській школі.

Усі ті речі, про які гуде громадськість, соцмережі й експерти — сексизм, зведення ролі жінки до обслуговуючої, гомофобія, некоректні уявлення про фізіологію і психологію — все це ми можемо знайти в інших підручниках.

Це чудова нагода перевірити вміст української освіти на наявність гендерних стереотипів та дискримінаційних висловлювань.

Тішить, що міністерство зробило крок до боротьби з подібними явищами. Є громадські організації, які займаються тренінгами для вчителів з питань гендерної рівності. І є системні кроки — гендерна експертиза підручників.

Рух є, і головне завдання — перейти від окремих прогресивних кроків до системної роботи і з вчителями, і з авторами підручників і навчальних програм, і з представниками установ, які визначають вміст освіти.

Ці речі нові для освітян. Траплялися випадки, коли вчителі під гендерною рівністю розуміли якраз сімейні цінності. Із 2009 р. є наказ про впровадження гендерної рівності в освіту. І можна було почути, що для виконання наказу ми провели конкурс краси у школі. І в нікого не виникало думки, що це суперечливі речі.

Євген Павлюковський: Як у майбутньому запобігти таким явищам? Наскільки вони є системними?

Ірина Когут: На жаль, майже в усіх підручниках можемо знайти і сексистські висловлювання, і стереотипні уявлення щодо чоловіків і жінок, і дискримінаційні висловлювання за іншими характеристиками.

Принцип роботи тут — поступова просвіта. Дуже важливо також працювати з членами науково-методичних комісій, тому що вони надають ці грифи. Вони працюють без оплати роботи, тому часто бувають проблеми із якістю матеріалів, на які надано гриф.

З року в рік грифи надають ті, хто є членами авторських колективів. Здавалося б логічним розвести ці речі: ти або пишеш підручник, або працюєш у комісії, яка їх затверджує і, тим більше, обирає для друку за державний кошт.

Зараз не вистачає тренерів для проведення гендерних навчань для освітян. Але при добрій волі уряду й наявності активної позиції громадськості це можна буде зрушити.

Євген Павлюковський: Скоріш за все, книжки із курсу «Сімейні цінності», у яких виявили системні помилки із гендерних питань, не потраплять до навчальних закладів. Якщо ж потраплять, як можна буде залагодити ситуацію?

Ігор Сущенко: Батьки можуть відмовитися від того, щоб це відкладалося у класі їх дітей або щоб їх дитина це вивчала. Усі курси за вибором вибираються школою за згодою батьків і дітей. Бажано запропонувати альтернативу — наприклад, я хочу, щоб моя дитина у цей час вивчала медіаграмотність.