facebook
--:--
--:--
Ввімкнути звук
Прямий ефiр
Аудіоновини

Що означають різдвяні ворожіння?

На Різдво ворожили дівчата, хлопці і цілі родини. Як і чому це робили наші предки і що означали їхні різдвяні ритуали?

Слухати на подкаст-платформах
Як слухати Громадське радіо
1x
--:--
--:--
Орієнтовний час читання: 4 хвилин

Ірина Ігнатенко: Українське традиційне суспільство – аграрне і доіндустріальне. Тому одружитися і обрати собі пару було важливо. Всім кортіло дізнатися – хто ж це бути. А ще й не тільки дізнатися долю, а й приворожити.

Чому це робили з 6 на 7 січня? Тому що це, як і Купала, рівнодення. Ніч, коли стирається межа між нашим світом і світом потойбіччя. Народна культура виробила дуже багато таких ритуалів. Наприклад, що робили дівчата? Виходили на город чи в комору, де лежали дрова. Брали їх похапцем і заносили в дім. А тоді рахували. Якщо їх була парна кількість, то дівчина в цьому році вийде заміж. Якщо ж непарна – не вийде. Те саме ворожіння робили з зерном.

Ворожити треба було після того, коли сходила зоря. Можна було йти під вікна до сусідів і слухати про що їм йдеться. Добре було, якщо говорили «йди», «встань», «поїдь». А якщо почуєш «сядь», «сиди», «нікуди не ходи» – це погане віщування.

Коли дівчата збиралися ворожити, вони ще могли всі разом варити вареники, або просто балабушки з тіста. Собаку перед тим не годували весь день. Викладали перед нею ці вареники і дивилися, чий вона вибере. Чию першу схопить – та й піде заміж. А якщо собака схопить і відкине – це поганий знак.

6 числа починався цикл зимових свят, до яких робили ворожіння. Зрізали гілочку вишні і ставили у воду. Якщо вона до Маланки (13 січня) зацвіте, розпуститься, то це добре. А якщо гілочка засихала – це погане віщування.

Ірина Славінська: А хлопці ворожили? Чи існували унісекс ворожіння?

Ірина Ігнатенко: Вони це теж робили. Але етнографи записували більше дівочих ворожінь, це більш розкручений бренд. Можливо хлопці не робили це колективно, а ворожили на самоті.

Дівочий шлюбний вік 15-16, максимум 18 років. А у хлопців було більше часу, щоб пошукати свою наречену. Також вони були мобільні, могли ходити від села до села і придивлятися до дівчат. Дівчата ходити не могли навіть в межах свого села. Вони сиділи вдома і чекали, поки до них прийдуть.

Дівчата були, звісно, у гіршому становищі в плані вибору пари. Магія – це була альтернатива для такого вибору. Хоча церква, як зараз, так і тоді виступала проти цього. Але в народній культурі це не вважалося гріхом. Подвійних стандартів в народній культурі багато. Українці багато чого робили такого, що церква таврувала, при тому не вважаючи це за гріх. Ворожіння – це, як раз, яскравий приклад.

Лариса Денисенко: А родинами ворожили? На добробут чи щось, що важливо для всіх?

Ірина Ігнатенко: Так, звичайно. В ніч з 6 на 7, коли родина збиралася за столом. Все ворожіння було пов’язане з господарюванням. До речі, мої колеги етнографи кажуть, що це важко пояснити, але це діяло. Наприклад, якщо дерево довго не родить, в ніч з 6 на 7 треба було підійти до дерева з сокирою, замахнутися на нього і пообіцяти зрубати, якщо воно не вродить на це літо. Всі, хто так робив, кажуть, що це чомусь діє.

Лариса Денисенко: Чи існували ворожіння з дітьми або за їх участі?

Ірина Ігнатенко: Дітей активно залучали, коли потрібна була магія чогось першого, нового, чистого. В народній культурі хлопчик і чоловік – це плюс, а жінка – мінус. Тому маленькі дівчатка пасли задніх, а на перший план виходили хлопчики.

На Різдво, коли ходили колядники, дивилися, хто перший увійде до хати. Бажано було, щоб це була особа чоловічої статі. Тому жінки намагалися не ходити. В селі могли ж ще й образитися, що жінка знала і першою «приперлася». Діти співали колядки кількох видів: ті, які пов’язані з Христом і його народженням, господарчі колядки, які зичили добробуту господарю і його родині.

Далі починалися частування і кутя. Кутя по регіонам дуже відрізнялася, її робили з того, що було: і з ячки, з пшона, пшениці, квасолі, рису. Тому і зараз не треба переживати, з чого її робити правильно.

Лариса Денисенко: Наречену і нареченого до шлюбу шукали за традицією з багатих родин?

Ірина Ігнатенко: Це без винятку було. Шукали з заможних. Навіть якщо молоді люди один одному симпатизували але батьки були категорично проти, то у молоді не було ніяких шансів одружитися.

Одна бабця мені розповідала історію, яка сталася в її селі, ще як вона була маленька. Одна дівчина з заможної родини полюбила бідного хлопця. Але батьки були проти і знайшли їй багатого нареченого. І дівчина втекла з власного весілля, стався скандал. Врешті вона вийшла за того, за кого хотіла і жила з ним щасливо. Але це було виключення. Це така була любов чи сила характеру, щоб постати проти суспільства.

Ірина Славінська: Чи були якісь специфічні міські способи відзначання Різдва чи адаптовані до міст традиції?

Ірина Ігнатенко: В нас довгий час урбаністикою ніхто не займався. Етнографи їздили по селах і ніхто не записував, як було в місті. Цікавитися почали тільки зараз, на початку ХХІ століття. Тому ми можемо тільки припускати, що теоретично було +/- так само, як в селі, але трошки по-іншому.

Ірина Славінська: Як церковні ритуали взаємодіяли з домашніми?

Ірина Ігнатенко: В різдвяних традиціях переплетено все: і церковне, і народне. Коли починаєш розплутувати цей клубок, то кожен бачить щось своє. Християнин – християнську основу, рідновір – дохристиянську, науковець – і те, й інше. Як би ми не ставилися до цього свята, воно є приводом прийти до рідних і близьких людей, згадати їх і провести 7 січня в теплі з тими, кого ми любимо.

Поділитися

Може бути цікаво

«Мавіки» — це очі наших військ — Станіслав Краснов про збір для 95 ОДШБр

«Мавіки» — це очі наших військ — Станіслав Краснов про збір для 95 ОДШБр

«Сильна людина свої проблеми не скидає на якусь націю». Історія родини Рапопорт

«Сильна людина свої проблеми не скидає на якусь націю». Історія родини Рапопорт

«До краси — на часі»: як записатися на безкоштовну пластичну операцію постраждалим від війни

«До краси — на часі»: як записатися на безкоштовну пластичну операцію постраждалим від війни

Абсолютно ніяких реальних підстав під цією датою не було — історик про міф 23 лютого

Абсолютно ніяких реальних підстав під цією датою не було — історик про міф 23 лютого