Що треба змінити в законах про фінансування політичних партій?

Майже три роки тому в Україні стартувала реформа з фінансування політичних партій. Завдання реформи: вивести політичні партій з-під впливу олігархів, надавши гроші з бюджету на розвиток партійних структур та змусивши політичні партії звітувати партії перед суспільством про всі надходження до партійної каси.

У свіжому звіті Опозиційного блоку можна побачити, що 2017 році 6,4 млн партія переказала телеканалу  “Інтер”. Партія заборгувала Інтеру гроші за рекламу, яка була в ефірі телеканалу перед початком місцевих виборів 2015 року. Про це повідомляє громадський рух “Чесно“.  

Наскільки законно було заплатити грошима платників податків за борги перед «Інтером»? Ми запитали про це в експерта Центру політико-правових реформ Дмитра Калмикова, який зазначив, що в законі немає прямої заборони щодо погашення такої заборгованості:

«З точки зору духу закону та його ідеї, партія має використовувати ці кошти на потреби, які будуть в майбутньому, але в законі прямої заборони, наприклад, здійснювати витрати на погашення боргу за попередні періоди, немає. Немає прямого визначення, що партія може використовувати кошти тільки на майбутню діяльність. З одного боку, така практика суперечить духу реформи, але вона не суперечить букві закону».

Також експерт розповів про досвід різних країн у контексті боротьби з подібними проблемами.

Наприклад, у частині країн політична реклама на телебаченні та радіо заборонена. Це зменшує витрати партій десь на 95% – майже всі витрати великих партій йдуть саме на таку рекламу. Якщо не буде цих витрат, по-перше, значною мірою закриється тіньовий сегмент фінансування, по-друге, це значно підвищить можливості менших партій і дозволить їм брати участь у виборах.

Також може бути запровадження квотного принципу, коли на телебаченні чи радіо партії можуть використовувати тільки певний обсяг часу чи певну частину грошей. Є інші види регулювання цих відносин. Наприклад, коли встановлено, що державне фінансування має використовуватися в певних сферах: наприклад, не менше 20% на діяльність аналітичного центу, що створюється при політичній партії, не менше 15% на розбудову місцевих осередків, якась частина на підтримку зв’язків із прихильниками партії, а певна частина залишається на розсуд партій.

Таким чином вдається хоча б частково змушувати партію бути не просто політичним проектом, який переслідує тільки мету отримання певної підтримки на виборах, а це й змушує партії ставати справжніми партіями, суб’єктами, які відстоюють певні інтереси громадян. Бо наразі, мабуть, жодну з партій не можна вважати такою, яка здатна здійснювати нормальний аналіз державної політики на будь-якому рівні, тим більше, не продукує якісних документів, у тому числі в вигляді стратегій, законопроектів, концепцій».

Слухайте повну версію розмови в доданому звуковому файлі.