Шевченківська премія: перемога персоналій, а не текстів?

Ірина Славінська: Шевченківська премія впливова станом на 2016 рік?

Оксана Щур: Я думаю, що так, тому що цього року всі з нетерпінням очікували її результатів. Ми знаємо, що є переформатування. Зараз працює оновлений Шевченківський комітет, де дуже багато постатей із моральним авторитетом.

Все-таки це найбільша премія в галузі культури в Україні і це національна премія. Якщо вона уже у нас є, то давайте зробимо її престижною. Мені здається, що перший крок зроблено, тому що я не зустрічала якихось людських обговорень кандидатів на премію. Завданням цьогорічного Шевченківського комітету було вибрати тих кандидатів, які, скажімо, подобаються всім.

Ірина Славінська: Але навіщо намагатися сподобатися всім одразу?

Оксана Щур: Для того, щоб не було різкої критики. Тому що ця премія дуже дискредитована. За останні 25 років було доволі багато гідних кандидатів, але коли ми почнемо розбиратися хто кому друг і у кого були особисті симпатії при голосуванні, то навіть у випадку, коли це були сильні письменники і артисти, це питання буде виникати.

Куди цього року Шевченківський комітет спрямує народні гроші? Хоча у фінал вийшли всі відомі та поважні люди, кожен у своїй сфері, не кожен був відомий широкому загалу. Іван Малкович, наприклад, у галузі літератури —  це дуже сильний кандидат, тому що його всі знають і люблять.

Лариса Денисенко: Безперечно, можна говорити про те, що не тільки своїми віршами, але книгами, редакторським оком і відбором ілюстраторів пан Іван долучився до того, що українська література була видовищною і більш видимою.

Оксана Щур: Ми тут повертаємося до того питання, яке вже давно мало бути оговореним і вирішеним раз і на завжди: в літературі важливіший канон, чи іконостас? Чи список окремих постатей вартий уваги, чи все-таки гідних і вартісних творів?

Ірина Славінська: У даному випадку Шевченківська премія більше зосереджується на каноні, чи іконостасі?

Оксана Щур: Все-таки на іконостасі.

Ірина Славінська: Тобто йдеться про постаті, а не конкретні твори?

Оксана Щур: Цього року безперечно. Тому що Іван Малкович отримав за сукупність заслуг і за збірку вибраного.  І таким чином його вписали у цей іконостас лауреатів. Добре це, чи погано — це вже інше питання. Бо точно так само лауреатом премії міг стати Андрій Содомора, який є також сподвижником у своїй галузі. Він зробив дуже багато перекладів із античних мов, але його збірка з художньої творчості — це додаткова активність. І він не є перш за все письменником. Тоді як Іван Малкович ще від 80х є безперечним поетом, а покоління 80-ків без нього не можливо уявити.