Фото з сайту ivoryjufedox.blog.com
Світлана Цуркан, співробітниця Національного художнього музею, координатор української частини проекту та художники Марі Шкейє з Норвегії та Мотаз Аль Хаббаш з Палестини є гостями «Громадського радіо».
Анастасія Багаліка: Що це за проект?
Світлана Цуркан: Ідея полягає в тому, що цей проект — це колективний твір мистецтва. Люди поринають в процес вишивання. І під час цього вишивання на великій скатертині, люди спілкуються разом. В Норвегії такий захід проводився з мігрантами.
Хоча збиратися для вишивання ми будемо на вул. Фролівській, 9/11, в центрі допомоги переселенцям, запрошуємо туди не тільки переселенців, а й всіх, хто хотів би таким незвичним чином спілкуватися.
Лариса Денисенко: Які ви бачили вишиті ідентичності? І як ви ідентифікуєте себе на вишивці?
Марі Шкейє: На виставці є багато робіт, які працюють з ідентичністю, з простором. І ми на цьому просторі в рамках проекту The Stitch Project хочемо обговорити турбуючи нас проблеми.
Анастасія Багаліка: В Норвегії проект фокусувався на мігрантах, в чому ще була соціальна складова?
Марі Шкейє: Ми працювали з багатьма різноманітними соціальними групами, і за межами Норвегії. Були і в Секторі Газа, і на західному березі річки Йордан. Обговорювали, зокрема, проблеми шахтарів.
Анастасія Багаліка: Яка була соціальна складова проекту в Палестині?
Мотаз Аль Хаббаш: В цьому проекті ми намагаємось залучити різних людей з різних країн за допомогою засобів мистецтва. Ми відкриваємо двері і створюємо простір для людей, розділених кордонами. І будь хто з цілого світу може бути частиною проекту The Stitch Project.
Лариса Денисенко: Чи багато ви розповідали про нашу ситуацію, зокрема з переміщеними особами? Щоб художники перейнялися нашою проблемою та краще зрозуміли символіку тих вишивок, якими будуть займатися і переселенці і кияни?
Світлана Цуркан: Залучити групи переселенців була ідея самих художників. Вони чули про нашу ситуацію і знайомі з нею. А слава Фролівської дійшла навіть Норвегії. Я пояснювала, що ситуація з нашими переселенцями не схожа на ситуацію з біженцями та мігрантами в Європі.
Анастасія Багаліка: Технічно як буде відбувається проект?
Мотаз Аль Хаббаш: Коли ми починаємо сесію, то запрошуємо людей до дискусії, обговорюємо певні теми.
Марі Шкейє: Головне в цьому — люди в рамках проекту разом проводять час. Вишивка — універсальна мова зі своїми традиціями. Потрібно сісти і який час приділити вишивці.
Лариса Денисенко: Наскільки ви знайомі з української орнаментикою, і наскільки вона подібна до норвезської та палестинської вишивок?
Марі Шкейє: Так, є дуже багато подібностей, особливо у національному костюмі.
Анастасія Багаліка: В яких країнах вже побував ваш проект?
Марі Шкейє: Ми були в Латвії, Ісландії, Швеції. Художники використовували різні простори — і вокзали, і школи, тощо.
Анастасія Багаліка: Отже, ви відвідаєте Фролівську, власне, коли?
Світлана Цуркан: Проект триватиме 3 дні. В п’ятницю о 15:00 ми починаємо в музеї. В суботу о 12:00 на Фролівській. В неділю — знову в музеї. Вхід вільний.