Ігор Стамбол: Михайло Комаров — видатний український діяч, пов’язаний із півднем України, з Одесою. Він зробив багато для становлення української культури, української мови, адже саме те, що він зробив, певною мірою поставило хрест на намаганнях Російської Імперії заперечити існування української мови. Вони довго доводили, що українська мова — це діалект (хоча, вони і зараз намагаються це робити), і саме Комаров, уклавши і надрукувавши у Львові російсько-український словник, довів, що українська мова — це окрема мова, яка може словами-відповідниками замінити російську мову. До того часу це заперечувалось російськими пропагандистами.
Михайло Комаров часто підписувався як «Комар», «М. Уманець», тобто, прагнув українізації, хоча і походив зі зросійщеної родини. За освітою він був правником, а не філологом, можливо, оця методичність юриста і сприяла його становленню як українознавця. Він побачив, що немає словника — видав словник, побачив, що немає каталогізованих списків українських письменників та вчених — і зробив їх. Він хотів показувати німцям, полякам саме українську культуру, саме українську науку.
Під час проживання в Києві Михайло Комаров утримував власну приватну бібліотеку. Міщани, які хотіли скористатися книгами, платили за це певну суму грошей. Цей заклад в народі називали «Бібліотекою Комарова», він розташовувався в районі нинішньої вулиці Богдана Хмельницького. Там же, в Києві, і виникла ідея упорядкування словника — у певному сенсі громада «доручила» йому займатися цією справою. Як людина, яка звикла доводити справу до кінця, він за допомогою друзів та колег у 1894-1898 роках видає «Російсько-український словник». У Києві, де діяли заборони на українську мову та українське слово, реалізація таких ідей була неможливою. Саме тому словник вийшов в австрійському тоді Львові — там друкувались усі україномовні видання.
«Шевченкіана» Михайла Комарова заслуговує на окремі повагу та дослідження. Як бібліограф, він зібрав чимало праць про Тараса Григоровича: і його прижиттєві, і ті, які були надруковані вже після смерті Кобзаря. Також до своєї колекції він надрукував і додав збірку, де упорядковані художні твори, присвячені Тарасові Шевченкові. В процесі своєї бібліографічної діяльності він зібрав більшість тих фактів, які загальновідомі сьогодні, але ж на той час про них знало лише кілька осіб. До нього звертались по шевченкознавчі консультації, він займався юридичним упорядкуванням землі на Чернечій горі, де розташована могила Тараса Григоровича.
Довідка: 23 січня 1844 року народився Михайло Федорович Комаров — український бібліограф, фольклорист, етнограф, критик, лексикограф, перекладач, видавець, культурний і громадський діяч.
Закінчив юридичний факультет Харківського університету (1867). У 1868-1886 роках працював на судових посадах у Воронезькій губернії, Києві, Умані. Із 1888 року й до кінця життя — нотаріусом в Одесі, де поряд з нотаріальною практикою активно займався культурно-громадською діяльністю: очолював одеський осередок бібліографічних досліджень, працював над укладанням бібліографічних праць, був одним із фундаторів і керівників одеської «Громади» (1906-1912). Помер Михайло Федорович Комаров 19 серпня 1913 року в Одесі.
Повністю розмову слухайте у доданому аудіофайлі
Громадське радіо випустило додатки для iOS та Android. Вони стануть у пригоді усім, хто цінує якісний розмовний аудіоконтент і любить його слухати саме тоді, коли йому зручно.
Встановлюйте додатки Громадського радіо:
якщо у вас Android
якщо у вас iOS