Фото: Громадське радіо
Гості ефіру — ініціатори проекту «Пісок. Повернення» Оксана Розумна, Олексій Сухоруков, Юлія Куліненко.
Ірина Соломко: Східна Україна і Західна Африка — дуже цікаве поєднання. Як виникла ідея?
Оксана Розумна: Це проект, який все поєднує, міждисциплінарний проект, який поєднує сучасний танець з поезією, він первісно базується на поезії, потім ми долучили до нього музику, спів Східної України, барабани Західної Африки. Все це втілюємо через мову тіла, мову пластики, через сучасний фізичний театр у співпраці з Платформою сучасного танцю та Black ORange Dance Production. Це проект, який поєднує локальні культури. Починалося все з Західної Африки, зараз ми тісно співпрацюємо з Південною Африкою.
Ще цікаво працює поезія в устах танцівників, бо ми звикли чути поезію від поетів або від артистів, які спеціально декламують поезію. Коли її розповідають танцівники, це зовсім інше, вона змішана з диханням, вона прошіптується, вона вигукується. Це також практика, запозичена в Африці. Поезія, танець, барабан — інструменти своєрідної психотерапії. Суспільство часто вдається до культурної практики як до інструменту. Ми вирішили спробувати це в Україні.
Ірина Соломко: Я знаю, що Юлія — переселенка. Всі учасники проекту є переселенцями? Як ця тема звучить в цьому проекті?
Олексій Сухоруков: У нас есть коренные киевляне, люди из других городов, есть даже иностранцы. Тема переселения вечная. Когда-то бывают трагические моменты, когда-то бывает вынужденное переселение. В целом люди не сидят на одном месте, их, как песок, передувает ветром, они занимают ту форму, которую им передает внешняя среда.
Це проект, який поєднує локальні культури
Дмитро Тузов: В наступних проектах будуть звучати українські мотиви?
Юлія Куліненко: Ще подивимося, але я думаю, що для нас зараз важливіше говорити саме про Україну. Проблема переселенців, цей «Пісок» змінює уявлення людей про те, що відбувається в Україні.
Повну версію розмови слухайте у доданому звуковому файлі.