Спортивна незалежність: яким був шлях України до Олімпіади?

У студії історик, доцент Олексій Лях-Породько.

Євген Павлюковський: Багато хто думає, що стосунки України та Міжнародного олімпійського комітету почались десь у 1991 році, коли комітет СРСР перестав існувати, точніше був перейменований на російський, а український було створено. Але, як показують джерела, з кінця 19 сторіччя вже є певна інформація про те, що Україна вже тоді намагалася створити своє олімпійське співтовариство. Коли почався шлях України до олімпіади і до міжнародного спорту?

Олексій Лях-Породько: Ми маємо дуже давню історію. З кінця 19 сторіччя тому, що серед членів Міжнародного олімпійського комітету були українці, зокрема, Олексій Батовський. Він був залучений до першого складу МОК в 1894 році того, що створився у Франції. Але коли ми говоримо про нашу незалежність, ми говоримо ще й про 1917 – 1921 роки – це час української революції, набуття нами незалежності, боротьба на різних фронтах: політичному, геополітичному, дипломатичному, а також і спортивному за нашу незалежність. Зокрема, є інформація, яка потребує додаткового підтвердження, що в 1919 році в Ураїні був створений Національний олімпійський комітет. Уряд УНР звернувся до МОК, щоб визнали цей комітет і в майбутньому українські спортсмени брали участь в Олімпійських іграх 1920 року.

Анастасія Багаліка: Зараз є теза, що спорт поза політикою. А як тоді було?

Олексій Лях-Породько: Абсолютно навпаки: спорт був покладений в основу політики. Зокрема, в Радянському Союзі він використовувався для того, щоб показати світу, що комуністичний устрій є одним з найкращих, бо наші спортсмени досягають високих результатів.

Повну версію розмови можна прослухати у доданому звуковому файлі.