Стрічки Фестивалю німого кіно «Німі ночі» в Одесі цьогоріч про декомунізацію та цензуру

Куратор пояснює, що цього року фестиваль має центральний фокус на темі декомунізації та цензури. «Тема фестивалю є нашим соціокультурним меседжем. Ідеться про загрозу знищення творів мистецтва. Це застереження. Ми хочемо продемонструвати амбівалентність і шизофренічність закону про декомунізацію. Раптом прорадянськими починають вважати фільми, які свого часу були засуджені як антирадянські», – нагадує Іван Козленко та додає, що бракує адвокації витворів мистецтва комуністичної доби.

Ірина Славінська: Іване, розкажи, що таке «Німі ночі»?

Іван Козленко: Ми завжди казали, що «Німі ночі» — це дуже красномовний фестиваль. Насправді є дві речі, які варто зазначити. Перше — це справді фестиваль німого кіно, тобто фільми 1920-х років, здебільшого архівних і малодоступних. Ці фільми озвучують сучасні музиканти наживо. Друге — фестиваль з самого початку мав певну стратегію, яка крилася в цій німоті, і символізував німоту української культури на півдні України.

Ірина Славінська: Ти сказав дієслово «символізував» у минулому часі, тобто зараз це вже змінилося?

Іван Козленко:  Так, змінилося. Перші п’ять років ми працювали саме в цій парадигмі, що німе кіно є таким незагарбницьким входженням української культури в Одесу. Впродовж правління Ющенка часто піднімалося питання про насильницьку українізацію. Ми починали фестиваль 2010 року, коли вже закінчилася каденція Ющенка, але прийти і сказати в лоб, що ми прийшли нести українську культуру, ще було б занадто радикально. Ми все ж таки хотіли аудиторію мати, не для себе ж ми прийшли його робити.

Тепер ми спостерігаємо певний ухил у бік українського культурного загалу, тож далі критися та вести партизанщину немає сенсу. Тож ми стали позиціонувати фестиваль як такий, який реагує на сучасні події та знаходить на них відповідь у минулому.

Галина Бабій: Кіно не зовсім німе. Під час демонстрації фільмів буде звучати сучасна музика, і під кожну стрічку ви, вочевидь, підбираєте спеціальний колектив.

Іван Козленко: У перші роки було трішки більше експериментів, тому що ми віддавали всі фільми на створення абсолютно нових музичних творів. І в перших роках було, відповідно, більше помилок. Цього року ми підбираємо або вже створенні проекти, або за півроку даємо можливість музикантам дізнатися про фільм.