Світова оперна зірка Анатолій Кочерга: в українській опері корупція, потрібні реформи
Усесвітньо відомий український бас Анатолій Кочерга приїхав до Києва, аби провести майстер-клас. «Громадській хвилі» співак, який досі виступає на провідних світових оперних сценах, розповів, що планує відкрити власну вокальну школу в Києві, а також про своє бачення реформи української опери. Давно мешкає за кордоном, хоча всюди підкреслює, що він з України.
Анатолій Кочерга: Так склалося, що я майстер-клас провів тому, що запропонували мені цю творчу зустріч. Я давно не співав і не хотів розспівуватися, що не зачіпати голос, але довелося. Хочу, я планую, відкрити свою школу просто тут.
Галина Бабій: Приватну?
Анатолій Кочерга: Звичайно приватну, тому що в консерваторію мене ніхто не кличе. Дякуючи знайомим моїм, які працювали зі мною ще в театрі, це такий є там Тарас Рожов ректором. Вони мене дуже чогось бояться і не хочуть бачити серед своїх. Але я зіткнувся з цілим рядом молодих людей, які дуже хочуть співати і у них дуже багато помилок у вокалізації. Це мене вразило страшенно. Чи не займаються з ними, чи чим вони там займаються – я не знаю. Але дуже важко лікувати, виправляти інвалідів набагато важче, ніж учити їх співати.
Галина Бабій: Ви відзначаєте падіння рівня школи чи падіння рівня студентів, як талановитої середи?
Анатолій Кочерга: Я не аналітик, я професіонал в цій справі. І чим зможу, тим допоможу молодим. А я хочу, щоб Україна і надалі славилася гарними голосами, видатними голосами.
Галина Бабій: Важко працювати з нашим студентом?
Анатолій Кочерга: Не важко. Прикро, що не хапається зразу. Прикро. Я розумію, що за день за два це не робиться, але це труд досить такий напружений, тому що я так змучився, що це неймовірно.
Дмитро Тузов: Але ви сказали, що ви маєте намір відкрити вокальну школу, помагати талантам українським, хочете щоб український бас був у світі
Анатолій Кочерга: Не тільки бас. І баритон, і тенор, – хто завгодно.
Галина Бабій: Терпець педагога – це мабуть річ дуже складна.
Анатолій Кочерга: Ну, по-перше педагог має бути психічно спокійним. Урівноваженим, і ввічливим перш за все до природи, до людини. В даному випадку – до студента. Я давно вже прийшов (до викладацької діяльності). Але це випадкові такі випадки, що це не щодня буває. Тому що коли ти сам зайнятий в репертуарі і десь щось співаєш, це дуже складно поєднувати. Але коли люди звертаються, я, безумовно, не можу відмовити і роблю це з задоволенням. І якщо я чую ще віддачу, я чую, що людина хапає і у нього виходить все, я надзвичайно задоволений. Мало того, в цьому бере участь і моя дружина теж. Вона стороннім вухом чує.
Дмитро Тузов: В Україні оперна сцена теж стоїть перед початком реформи, як все суспільство. З чого треба починати?
Анатолій Кочерга: Починати треба з любови до цієї справи. По-друге, треба заборонити займатися цією справою людям, які бачать кінцевий результат для себе тільки в кишені, гроші . Будь якою ціною гроші. Я чув так від студентів, що від них вимагають 10 тисяч доларів, щоб заспівати на сцені Київської опери. Комерційна система – це зарплата, і договір за цією зарплатою і контракт. Якщо по контрактній системі будуть братися тільки перші і основні виконавці, – це головне. Повинен бути постійний оркестр, хор, ансамбль солістів других, третьорядних і інших партій. І на перші ролі – запрошувані гості за контрактами, але з розумними і нормальними людськими цінами, тому що даром сьогодні ніхто не буде співати.
Дмитро Тузов: Як до вас як до українця ставляться ваші колеги? Європейські, американські, з тим підтекстом, що вони бачать, що відбувається. Що в Україні йде війна. Якесь співчуття чи підтримку ви отримуєте від них?
Анатолій Кочерга: Я вважаю, що захід трошки стомився з цього приводу. Я упевнений в тому, що саме нашим людям не потрібна ця війна, вони стомилися. Мало того, стільки біженців, це ж просто неймовірно, це просто катастрофа! Як можна взагалі в двадцять першому віці вирішувати війною питання в стосунках двох сусідів, слов’янських народів?! Це величезний і надзвичайний кримінал перед світом!
Дмитро Тузов: А як ви вважаєте, що треба зробити, щоб припинити війну?
Анатолій Кочерга: Піти геть з території України і дати спокійно вирішувати питання, які стосується наших людей, наших територій!
Галина Бабій: Тобто агресор має піти?
Анатолій Кочерга: Безумовно! Без всяких слів! Який прапор там? Жовто-блакитний! Хто вас туди просив? Я дуже співчуваю нашим військовим і підтримую їх! Слава Україні Героям слава!
