Світовий надлишок нафти — 2-3 млн барелів на день,— експерт DiXi Group

Андрій Сайчук: Чи падіння нафти — це тривалий процес? Й Україна програє чи виграє від цього?

Роман Ніцович: Однозначно, падіння цін на нафту — це тривалий процес. Оскільки на світовому ринку спостерігається перевиробництво. З одного боку, це відбувається тому, що попит на цей ресурс відновлюється не так швидко. Ми маємо розуміти, що ціна на нафту падає, тому що існує надлишок цього ресурсу.

Близько 2-3 млн барелів нафти на день — світовий профіцит нафти. Вона залишається у сховищах, терміналах, танкерах. Маємо розуміти, що цей цикл колись закінчиться. Видобувні компанії зараз скорочують інвестиції, тому що бачать, що їм не треба стільки виробляти. Та з часом відбудеться перехід у дефіцит, і ціни поповзуть вгору.

Андрій Сайчук: Наскільки цей цикл тривалий може бути?

Роман Ніцович: Десь 7-10 років. У 80-х роках і на початку 90-х спостерігався такий цикл. До речі, тодішнє зниження цін на нафту сприймалося, як одна з причин розпаду Радянського Союзу. Оскільки впала валютна виручка і економічні проблеми ускладнилися.

Наталя Соколенко: Чи може Росія повторити долю Радянського Союзу і розвалитися внаслідок низьких цін на нафту?

Роман Ніцович: Чим нижче падатиме ціна на нафту, тим більше знецінюватиметься рубль. А це означає, що в Росії будуть скорочувати соціальні бюджетні видатки — пенсії, зарплати службовцям і т. д.

Все це підважуватиме той «суспільний договір», завдяки якому Кремль досі почувався комфортно, провадячи неоімперську політику.

Андрій Сайчук: Як бути з протестами шахтарів на Західній України? Місцеві ТЕС, які належать «Західенерго» Ріната Ахмєтова, не хочуть купувати їхнє вугілля.

Роман Ніцович: Якщо Рінат Ахметов бере на себе відповідальність за шахтарів, які працюють на окупованих територіях — надсилає їм гуманітарну допомогу, то так само має піклуватися про шахтарів того регіону, де він викупив електростанції (Західної України). З іншого боку, держава не може диктувати.

Виходом з цієї ситуації могла би бути організація продажу вугілля на біржі, де всі виробники продавали б вугілля. Тоді буде прозорий ринок і стане зрозуміло, які шахти підтримувати, які приватизувати, а які — закривати.