Громадське радіо
У студії Громадського радіо правозахисники Володимир Яворський, Тетяна Печончик та соціологиня Ірина Бекешкіна.
Як і для чого робили дослідження?
Володимир Яворський: Ми досліджували, наскільки люди підтримують ті цінності на яких ґрунтуються права людини. Це справедливість, гідність, рівність і свобода. Права людини створені для того, щоб захищати ці цінності.
Ірина Бекешкіна: Людям давався перелік цінностей, і їх просили оцінити їхню важливість. Вони не мали створювати рейтинг, можна було вважати, що всі вони важливі.
Головні цінності українців
Володимир Яворський: Для нас дуже чітко видно результат, що українці досить високо оцінюють для себе важливість свободи, справедливості, гідності.
Ірина Бекешкіна: Для всіх, якщо брати експертні групи, то оці цінності: свобода, гідність, справедливість, безпека – високо оцінювалися.
Чи вважається дискримінація прийнятною?
Володимир Яворський: Коли ми кажемо про рівність – тут підтримка різко падає, і вона програє багатьом іншим цінностям. Загалом, менше половини людей ставлять цю цінність високо. Це означає, що, якраз, питання толерантності, рівності, дискримінації – це те, що дуже відчутно в дуже багатьох сферах. Воно ґрунтується на тому, що люди не сприймають це як цінність.
Тетяна Печончик: Якщо говорити про проблему дискримінації, то, працюючи з нею, нам часто доводилося чути, що в Україні взагалі немає ніякої дискримінації, це в Америці дискримінують чорношкірих, а в нас ніколи нічого такого не було. Тому проблема дискримінації в Україні є невидимою. Люди, яких дискримінують, часто навіть не усвідомлюють цього, а якщо усвідомлюють, то не знають куди і до кого скаржитися, а навіть якщо знають – то не вірять суду в який можна піти і поскаржитися. Тому ця проблема має декілька шарів та вимірів. Це нам говорить про необхідність проведення просвітницьких кампаній, і тут дуже важлива роль освіти. Люди себе звикли автоматично проектувати на більшість: я більшість, а значить, якщо дискримінація з кимось і стається, то не зі мною. Хоча в нас у кожного є якісь ознаки: вік, стать, сексуальна орієнтація, стан здоров’я, і так далі. І за кожною з цих ознак ми в певний час можемо стати меншиною.
Дискримінація за віком дуже типова у сфері трудових відносин, коли люди, яким 40, 45 рокв, уже не можуть знайти собі роботу, хоча вони є достатньо кваліфікованими, але шукають молодих. Або дуже молоді люди – у них є досвід, але кажуть: у тебе дуже молодий вік, і тому ми тебе не візьмемо на роботу.
Володимир Яворський: Там є інше питання, які групи людей ви готові обмежувати в правах? Коли я дивлюсь, що 50% поліції готові дискримінувати різноманітні групи просто безпідставно, не тому, що вони злочинці, а тому, що належать до певних груп, наприклад – ромів. Або вчителі готові дискримінувати всі ці групи – я насправді жахаюсь, тому що це люди, які безпосередньо контактують з цими групами постійно.
Криза довіри до судів
28% людей вважають, що мас-медіа можуть допомогти вирішити ситуацію, коли порушуються права людини. Дуже релевантним вважається звернення до близьких і родичів.
Володимир Яворський: До рідних і соціальні зв’язки – їх використовують приблизно 20-25%. Це говорить про дві важливі речі. Перша – це криза роботи правоохоронних органів і судів. Тут криза наявна, і вона відображається. З іншої сторони, є така дивна тенденція, коли суди займають найнижчий рівень довіри взагалі серед органів влади, хоча для мене, як для правозахисника очевидно, що суди є далеко не найгіршою інституцією в цій країні. Чому так тоді відбувається? Відповідь в тому звідки ви берете інформацію про права людини – зі ЗМІ. У ЗМІ найбільшим порушником являється суд. Тому люди ідуть вирішувати у будь-який інший спосіб, вважаючи, що публічність якоїсь справи – захищає людину, це насправді так працює.
Ірина Бекешкіна: Коли ми питали: що ви будете робити, щоб чогось добитися, то перше було – шукати зв’язки. Це найвище на Заході країни.
Українське суспільство – матеріалістичне
Ірина Бекешкіна: У нас суспільство матеріалістичне. У Світовому досліджені цінностей є такий поділ: матеріалістичні країни і постматеріалістичні. Є пряма залежність: чим заможніша країна, тим більше там постматеріалізм, чим бідніша – тим більше матеріалізм. Тому основні вимоги для людей все-таки матеріалістичні, але я хочу звернути увагу, що у п’ятірку найбільш важливих прав включено право на справедливий суд, більша половина населення віднесла його до основних справ. Довіра до суду надзвичайно низька, але людям потрібен справедливий чуд. І це корелює з цінністю справедливості, яка є однією з провідних у суспільстві.
На Донбасі більше 50% людей не готові проміняти свободу в обмін на достаток
Тетяна Печончик: Ми запитували: «Чи готові громадяни позбавитися частини своїх прав заради певних матеріальних благ?» Загалом по Україні люди розділилися на рівні третини, майже. Третина громадян готові віддати певні свободи державі, щоб отримати більше достатку, третина неготові, третина не визначилися. Тут для мене було дуже важливо подивитися на ці дані в регіональному розрізі, адже, наприклад, на Донбасі більше 50% людей не готові проміняти свободу в обмін на достаток. Коли ми вперше оприлюднили дані по цьому саме в регіональному розрізі, то отримали шквал критики. Люди казали, що було неправильно щось пораховано, чи люди на Донбасі не зрозуміли, що їх питали. Опитування проводилось саме на підконтрольних Україні частині Донецької та Луганської областей. На Донбасі відсоток людей, який не толерує ні катувань, ні готовий пробачати злочини – є значно вищий ніж загалом по Україні, тому що ці люди на своєму власному досвіді відчули порушення прав людини. Коли людина практично розуміє що це таке, вона практично розуміє цінність свободи, бачить жахи війни, вона бачить, що відбувається. Ця людина цінує права людини і свободу значно вище.
Ірина Бекешкіна: Якщо людей спитати про ієрархію того, що важливо, от свіже повітря – воно не буде серед лідерів, Повітря тай повітря, але якщо, раптом, людині не буде чим дихати – воно одразу стане серед перших. Так і тут: люди пережили страшний шок, і коли вони це пережили, то стали шанувати більше.
Як українці уявляють цінності?
Володимир Яворський: Населення не розуміє, що таке права людини і яка їх природа, адже це є певні норми, механізми, які лежать в площині відносин людини і влади, органи державної влади, їхні представники є порушниками прав людини. Формування уявлень про оці цінностей людьми сприймається не з освіти, а через ЗМІ. Тобто ЗМІ відіграють ключову роль у правозахисному сприйняті. Це проблема, тому що загалом це має робити освіта. У цьому списку є самі громадяни або кримінальні структури, які за своїм визначенням не можуть бути порушниками прав людини. Це говорить, що в громадян є таке розмите розуміння прав людини.
Свобода vs безпека
Якщо ми маємо більше безпеки, то це звужує нашу свободу
Тетяна Печончик: Свобода та безпека перебувають в конфлікті. Якщо ми маємо більше безпеки, то це звужує нашу свободу і навпаки. В часи, коли відбувається збройний конфлікт, існують реальні виклики і загрози безпеці, і держава розширює цю сферу, і звужуються права і свободи людей. Для нас важливо, щоб це звуження не було непропорційним. У цьому контексті ми запитували журналістів, чи можна приховувати правдиву інформацію в інтересах безпеки та інтересах держави. Чверть журналістів сказали, що так, вони думають, що можна.
Розрив між бідними та багатими
Більше 60% мешканців всіх регіонів підтримали обмеження прав олігархів.
Володимир Яворський: Це ненависть до багатих, яка є у бідної частини населення. У нас є гігантський розрив між бідними і заможними. В країні, де третина населення за межею бідності, а Україна така є, людям складно думати по-іншому.
Поляризація суспільства
Ірина Бекешкіна: Часто людину, яка має інші політичні погляди сприймають не як опонента, а як ворога.
Володимир Яворський: велика кількість людей хоче примусити думати так як вони. Це не можливо, і рано чи пізно ці групи почнуть конфліктувати між собою далі. В цьому питанні дуже велика частина населення радикалізується, це пряме відгалуження війни. Це експлуатується політиками, багатьома ЗМІ. Яскравим прикладом є те, експлуатується політиками тема релігії і моралі, які суперечать, начебто, правам людини. Це дослідження чітко показує, що люди не вважають, що релігія або мораль суперечать правам людини.
Людину, яка має інші політичні погляди сприймають не як опонента, а як ворога
Як дотримуються права людини у школах?
Тетяна Печончик: Коли у школах відбувається булінг, травля, то вчителі часто не розуміють, що це їхня проблема як школи, вони часто це переносять на когось іншого. У держави немає стандарту як працювати з проблемою булінгу, травлі, дискримінації дітей, які чимось відрізняються від інших.
Володимир Яворський: Дві третини населення вважають, що викладання християнської етики має бути за згодою батьків. Але дитині в цій ситуації у будь-якому випадку немає вибору. Це велика проблема, на яку держава ніяк не реагує.