«Громадське радио»
Тетяна Трощинська: Поки всі не почали говорити про тіло 3-річного хлопчика Айлана Курді, яке було знайдено в турецькому курортному місті, лише після цього і світ заговорив, і Європа заговорила, і Україна. Чому, на вашу думку, українці настільки мало емфатичні, допоки не побачимо шокуюче відео?
Олексій Кафтан: У нас є один непопулярний персонаж, який одного разу сказав, що одна смерть —це трагедія, а тисяча смертей — це статистика. Більшість журналістського пулу мала справу зі статистикою. Більшість людей є візуалами і нам усім продемонстрували ту особисту трагедію, яка є супутньою великому виходу зі Сходу.
Фотографія цього трирічного маленького хлопчика є квінтесенцією болі і страждання. Далі пішли підв’язки і відеоряд батька, сімейних фото. Тут є момент чисто медійної розкрутки.
Згадав фото часів в’єтнамської війни 1973 року — фото опаленої дівчинки, яка нажахана тим, що відбувається. Ця фотографія так само стала символом в’єтнамської війни та людської трагедії. Канони розкрутки фотографії нинішнього хлопчика такі самі.
Ірина Славінська: Якщо говорити про медійну розкрутку, те, що фотографія трирічного хлопчика не перша і не остання справді жваво поширювалась у медіа і викликала бурхливу реакцію користувачів соцмереж. Що це може означати в цьому контексті розмови про біженців?
Олексій Кафтан: Це означає, що грунт було підготовлено. Це не перша спроба зіграти на емоціях, не перша спроба збурити громадськість і змусити обговорювати цю тему.
Досі так чи інакше були негативні висловлювання щодо цієї теми. Що стосується масштабнішого обговорення, то я схильний вбачати у цьому піар, тому що цю проблему потрібно вирішувати і всі можуть зібрати певні дивіденди. Дуже показовий у цьому сенсі приклад Джона Кемерона, який активно спекулював на темі міграції до Сполученого Королівства. Тепер Кемерон каже, що Британія може прийняти ще тисячі, тому що він чітко розводить біженців і мігрантів.
Тетяна Трощинська: Досить часто не робиться ця різниця. Обставини біженців дещо відрізняються від добровільного бажання людей шукати кращого життя.
Олексій Кафтан: Нинішні біженці вміють користуватися Інтернетом і чудово знають, де живеться краще. Головні потоки спрямовані до Німеччини. Східна Європа розглядається як транзити. Якщо ми повернемось до розбіжностей у поняттях, то Конвенція про права біженців, де прописано, що людина, яка рятує життя є біженцем. Натомість мігранти — це люди, які хочуть кращого життя. Але дуже часто межа стирається. Вона є непринциповою.
Ірина Славінська: Скільки реально є біженців із Сирії?
Олексій Кафтан: Населення Сирії складає близько 17 млн людей. З них близько 7 млн — внутрішньо переміщені особи, ще близько 4 млн людей є біженцями, які покинули країну. З тих 4 млн переважна більшість осіла в ближчих країнах. Близько 313 тис. людей пішло до Європи. З них близько 30 тис. людей ризикнули перепливти Середземне море. Кожен 10 потонув. Чи аж така це шалена навала?
Щошвидше Євросоюз вживе заходів на кордонах, то швидше вони попри зону конфлікту можуть піти через російську, а далі українську територію.
Тетяна Трощинська: А яких заходів? Вільне пересування під загрозою?
Олексій Кафтан: Може повернутися вибірковий контроль на кордонах ЄС. Може бути підвищений контроль на магістралях. Це вже так чи інакше робиться. Першою це ще рік тому почала робити Італія. Громадянам ЄС нічого не загрожує. Їх свободу переміщень ніхто не обмежуватиме.
Ірина Славінська: Які найпоширеніші міфи про жахи переселенців з Сирії можна зараз помітити у європейських громадян?
Олексій Кафтан: Зазвичай вважається так: якщо сирієць, то, напевно, мусульманин. Якщо мусульманин, то, напевно, терорист. Попри те, що більшість населення Сирії є мусульманами, ще лишається 10% серед яких є і шиїти, і алфавіти, і християни.
Що стосується подальших міфів, то це те, що біженці відберуть роботу, соціальні виплати. Певне раціо в тому можна знайти. Питання у тому, наскільки вони справді здатні щось забрати в корінних європейців.
Практика мультикультуралізму в Європі працює обмежено. Далі доведеться находити черговий спосіб адаптувати їх, інтегрувати у суспільство. Найголовніше — уникнути появи гетто. Одна з цілей програми квотування біженців по Євросоюзу — уникнення скупчення.
Мусять бути інтеграційні програми. Величезна проблема, яку визнала ще кілька років тому Ангела Меркель — дуже важко інтегрувати турків з їх ментальністю. Йдеться навіть про елементарне знання мови. Німеччина взяла найбільше зобов’язання на себе — 35 тис. людей.
Ірина Славінська: Чому категорію мігрантів і біженців, мусульман із Сирії, включають у категорію загрози?
Олексій Кафтан: Ця категорія дозволяє відчути єдність Європи. Європейської ідентичності не існує. Це можна прирівняти з лицарським романом. Єдина Європа існує як міф. Єдина загроза завжди об’єднує.
Тетяна Трощинська: Чому сирійські біженці обирають Європу?
Олексій Кафтан: Тому що там жити добре. Біженець попри те, що це людина у відчаї, не треба відмовляти їй у здоровому глузді.