Т. Печончик: Нератифікація Римського статуту Росією — вияв істерики Кремля

Гостя студії — Тетяна Печончик, керівниця Центру інформації про права людини.

Ірина Соломко: У ЗМІ є заголовки про те, що Путін терміново виводить Росію з угоди про Гаазький трибунал. Як ви пояснили у своєму пості у Facebook, ця інформація не зовсім відповідає дійсності. Що насправді відбулося?

Тетяна Печончик: Сьогодні Росія вирішила остаточно не ратифікувати Римський статут. Точніше скасувати зобов’язання це зробити, яке вона взяла у 2002 році, підписавши Римський статут Міжнародного кримінального суду. Росія не була учасницею Міжнародного кримінального суду, адже ратифікаці] за ці 14 років так і не відбулося. Можу сказати, що сьогодні ще раз вже офіційно вона визнала, що й не збирається ратифікувати Римський статут.

Ірина Соломко: Чим це загрожує Україні та цілому світові?

Тетяна Печончик: Україні — нічим, абсолютно не важливо, чи збирається Росія ратифікувати Статут чи ні. Міжнародний кримінальний суд, який ще іноді помилково називають Гаазьким трибуналом, має юрисдикцію на території України. Він може розглядати усі воєнні злочини, злочини проти людяності, скоєні в Україні в період від 21 листопада 2013 року. Відповідно він має право притягувати до відповідальності всіх винних, навіть якщо це громадяни Російської Федерації.

Тому така позиція Росії на Україні ніяк не позначиться. Але це є виявом істерики Кремля, тому що це сталося через два дні після того, як був оприлюднений звіт офісу прокурора Міжнародного кримінального суду, де, зокрема, йшлося про результати попереднього вивчення подій, що відбувалися на території України. В тому числі — в Криму, адже згідно з міжнародним законодавством Крим є територією України, а Міжнародний кримільний суд має юрисдикцію над усією територією України.

Офіс прокурора у цьому попередньому звіті кваліфікував події в Криму як міжнародний збройний конфлікт, який і досі триває. Для цієї кваліфікації не обов’язково, щоб відбувалися бойові дії. Сама ситуація окупації є одним із прикладів міжнародного збройного конфлікту. Власне, я думаю, що в Кремлі злякалися можливих наслідків для них. Але їх заява про те, що вони відкликають свій підпис, абсолютно не виводить Росію від відповідальності.

Наталя Соколенко: Якщо суд встановить відповідальність за Росією, як це буде реалізовано?

Тетяна Печончик: Офіс прокурора Міжнародного кримінального суду видає ордер на арешт відповідних осіб і якщо ця особа потрапляє на територію будь-якої із 123 країн, що ратифікували Римський статут — її повинні заарештувати і передати до Гааги. Вважаю, що це відкриває нові перспективи і через це спостерігаємо за істеричними діями Кремля. Важливо розуміти, що навіть президент не має імунітету проти цього. Якщо будь-яка людина є підозрюваною у скоєнні найтяжчих міжнародних злочинів — жодні імунітети не діють, про це говорить 27 стаття Римського статуту.

Наталя Соколенко: Пані Тетяно, наведіть приклад, як було винесено звинувачення високопосадовцю і успішно його реалізовано?

Тетяна Печончик: Насправді, таких історій не так багато, бо Міжнародний кримінальний суд працює не так давно. Але у 2009 році він видав ордер на арешт президента Судану Омара аль-Башира за причетність до важких міжнародних злочинів. Це є прикладом, як проти чинного президента було видано ордер на арешт. Була проблема із тим, що коли аль-Башир поїхав до Південно-Африканської Республіки, яка теж ратифікувала Римський статут, — його відмовилися там арештувати.  Через це виник великий міжнародний скандал. Але загалом випадки винесення звинувачень високопосадовцям були і це не є чимось нереалістичним.

Ірина Соломко: Цікаво, що Україна Римський статут не ратифікувала досі. Що заважає?

Тетяна Печончик: У статті 12.3 Римського статуту йдеться про те, що Міжнародний кримінальний суд може визнати юрисдикцію на території держави, яка статут не ратифікувала, якщо ця держава про це попросить. Власне, це як у випадку з Україною. Вона надіслала до суду дві такі декларації. Першу — у квітні 2014 року з проханням розслідувати злочини, що були вчинені під час Євромайдану. Потім — у вересні 2015 року із проханням розширити періоди стосовно воєнних злочинів під час конфлікту на Донбасі й на решті території України включно із Кримом.

Міжнародний кримінальний суд має юрисдикцію в Україні, починаючи з 21 листопада 2013 року і кінцевої дати немає. Чому Україна не ратифікувала Римський статут — дуже велике питання. Наводилися як аргументи те,  що певні депутати побоювалися, що, можливо, й українських військових судитимуть в Гаазі й притягатимуть їх до відповідальності. Але цей аргумент абсолютно позбавлений будь-якої логіки. Якщо Міжнародний кримінальний суд зараз захоче це зробити — він це зробить, Україна вже визнала його юрисдикцію. А ось якби наші депутати ратифікували Римський статут — в України з’явилося б більше прав і повноважень.