фото ukr-ayna.com
Говорили з істориком, науковим співробітником Інституту сходознавства ім. А. Ю. Кримського НАН України, кандидатом історичних наук, доцентом Південноукраїнського національного педагогічного університету ім. Ушинського, упорядником видання «Османсько-українська дипломатія в документах XVII-XVIII ст.» Олександром Середою.
Олександр Середа: Можемо говорити про існування дипломатичних відносин саме через листування. Найбільш поширене дипломатичне листування всередині XVII ст. Тоді Богдан Хмельницький листувався із султаном Ібрагімом, потім з його сином Мехмедом IV, який зіграв найбільшу роль у встановленні дипломатичних відносин. Нашими джерелами є перекладені документи, збережені в архівах України, Польщі, у Москві. Не дослідженим є пласт джерел, писаних мовою османської бюрократії. Османсько-турецькі джерела мають свою складність.
Термін «гетьман» бачимо в усіх документах при звертанні султана до очільників Української козацької держави: як до Богдана Хмельницького, так і до Петра Дорошенка, Івана Мазепи, Пилипа Орлика. В цьому значенні османська документація позначала саме очільника держави та володаря українських територій.
Щодо самої України, то у документах під цією назвою розуміємо як і володіння Війська Запорізького, так і три частини України, за османсько-турецькою термінологією. У перекладі ці три частини визначені як Лівобережна, Правобережна Україна і Запоріжжя. Термін «Україна» фігурує в османських документах 17 століття. Згадане «мемлекет» при слові «Україна» можемо перекласти як «земля», «володіння», «держава». В даному контексті використано як «держава».
Нині достеменно відомо про чотирьох султанок-українок. Вони були важливими постатями у житті султанів та їхніх імперій, впливали на політику держави та відносини з іншими територіями. Завдяки Хатідже Турхан Султан можемо говорити про добросусідський період Османської держави з тогочасною Гетьманщиною.
Функцію дипломатів з боку Османської держави виконували спеціальні люди. Вони доставляли й виголошували листи від імені султана на козацькій раді чи власне гетьманові. Ці люди також отримували відповіді та доставляли їх султанові. В період Богдана Хмельницького та Петра Дорошенка від українців були свої посланці. Звичної дипломатичної місії у той період у Стамбулі не було. Це були короткотермінові дипломатичні відрядження стосовно того чи іншого договору.
Повністю програму слухайте в аудіофайлі
Підтримуйте Громадське радіо на Patreon, а також встановлюйте наш додаток:
якщо у вас Android
якщо у вас iOS