Товстезні балки на шахті Бутовка ламались під обстрілом, як сірники, — вояк

Сам Андрій Сивий більш ніж 5 місяців прослужив на місці трагедії Попри те, що сам чоловік у Києві, на місці події залишились його товариші. Зокрема — боєць із позивним «Дончанин», що за кілька годин до ефіру побував на місці трагедії.

Василина Думан: Розкажіть про цю шахту — як вона виглядала? У вас є свіжа інформація від колег звідти?

Андрій Сивий: Зараз там тривають пошуково-рятувальні роботи. Завалився об’єкт під кодовою назвою «Баркас». Там два великих об’єкти — стаціонарні адміністративно-побутові корпуси шахти Бутівка. Вони зроблені як панельні будови, досить розбиті.

Поки стріляли з мінометів навісом, вони якось трималися, а коли вийшли самохідні установки 156 калібру, ударили до стінах — вони склалися як карткові будиночки.

Василина Думан: Чому так сталося? Цьому не можна було запобігти?

Андрій Сивий: Давно так мало статися, тому що більше року на Бутівці простояв гарнізон, там стояла перша рота 93 бригади, у складі якої ми воювали. За цей час — практично 14 місяців — там не було побудовано ніяких капітальних вогневих споруд.

Тут і посилилися дії бойовиків — вийшла на пряму наводку артилерія крупного калібру, і треба було краще укріплятися. Перекриття каналів, в яких ми жили, було з дерев’яних настилів у два-три накати. Але коли почала падати з 12-метрової висоти плити перекриття вагою 8-10 тонн, то колоди лопали як сірники.

Василина Думан: Ви знали когось із загиблих?

Андрій Сивий: Тільки одного хлопчину із «Правого сектора» — думаю, його завтра привезуть на прощання на Майдан. Там зараз знаходиться невеличкий підрозділ батальйону ОУН під командуванням друга Дончанина. Він на моє прохання з’їздив на шахту і змалював ситуацію, що сталося.

Тому я із впевненістю кажу, що адміністративно-побутові будівлі шахти Бутовка були розстріляні із прямою наводкою самохідними установками російської армії.

Василина Думан: За годину до ефіру на Майдані розпочалася акція пам’яті за загиблими в ніч на 12 червня українськими військовими. «Громадське радіо» зібрало коментарі людей, що прийшли запалити свічки і покласти квіти. Їх, до слова, зібралось немало — площа під стелою «Монумент Незалежності України» була заповнена людьми.

Ось що нам розповіли люди про те, як самоорганізувалися і чому прийшли.

Співробітник Інституту національної пам’яті Павло Подобєд розповідає, чому прийшов до стели: «Прочитав на сторінці Андрія Тарасенка про те, що сьогодні загинуло 4 бійців «Правого сектора» і 2 бійців «Азова». І він закликав прийти вшанувати полеглих вояків. І вирішив саме в такий спосіб провести вечір».

Двох хлопців особисто знала волонтерка Ірина Сокарєва: Я волонтерила із перших днів 2014 року, і для мене обурливо, що сьогодні офіційні представники Генштабу АТО сказали, що за сьогодні не загинув жодний боєць.

Як відомо, у штабі АТО станом на 12 червня повідомили, що за минулу добу внаслідок боєзіткнень загиблих серед українських воїнів немає, 12 осіб поранено, інформує Українська правда.

12 червня зранку відбувся Марш рівності, а ввечері — поминальна акція. На обидвох цих заходах можна було зустріти одних і тих самих людей. Хоча у соцмережах деякі користувачі дорікали «Маршу Рівності» втратами на фронті. Ось як коментує свою участь і в правозахисній ході і в акції вечором на Майдані.

Юлія Толопа, командир БМП батальйону «Айдар» належить до тих людей, що відвідали обидва заходи: Я думаю, что не надо сравнивать и не надо выбирать время. Как раз самое время. Не надо все скидывать на войну.

Ольга Веснянка: Повернімося до розмови із гостем у студії. Ваші побратими, які на шахті Бутівка, і далі перебувають у небезпеці, чи вони будуть змінювати дислокацію?

Андрій Сивий: Без наказу вони відходити не будуть, будуть сидіти у вогневій споруді, викопаній у землі. Окопи і бліндажі залишилися цілими. Оборону тримати хлопці будуть — це однозначно.

Переважно завалились бліндажі, призначені для проживання.

Також читайте свідчення про події на шахті Бутовка — говорить бійчиня «Правого сектора» Дана Виноградова.