«Громадське радіо»
Адріан Каратницький, старший науковий співробітник аналітичного комплексу «Атлантична рада» — гість «Громадської хвилі». Нещодавно ця інституція підготувала видання «Троянські коні Кремля», в якому йдеться про друзів режиму президента РФ Путіна.
Анастасія Багаліка: Розкажіть, будь ласка, детальніше, про що це видання?
Адріан Каратницький: У ньому ми намагаємося зрозуміти стосунки між потоками російського фінансування та різних політичних партій і формацій, котрі вельми активні на терені Європи та прагнуть змінити її інтеграційний курс. Йдеться про формації, що мають вороже ставлення до будь-яких союзів і користуються глобальним наростанням незадоволення суспільства в контексті потоків мігрантів, біженців із Близького Сходу.Тут має місце певна маніпулятивна система, в якій Путін створює нові потоки біженців і цим сприяє як видимому, так і прихованому фінансуванню крайніх правих, а інколи крайніх лівих партій. Спостерігали російських темників навіть у американській передвиборчій кампанії. Тому цей феномен «троянських коней», як на мене, розширюється.
Євген Павлюковський: Пане Адріане, а в підсумках саміту Україна-ЄС вбачаєте прояви «троянських конів»?
Адріан Каратницький: Ні, я думаю, що тут є стимул для євроскепсису, котрий розповсюджений серед частини населення. Ми бачимо, наскільки ця інституція є неспроможною швидко вирішувати речі. Я розумію, що тут є різні консенсуальні механізми, але інколи інституційні конфлікти створюють патову ситуацію.
Євген Павлюковський: Євроскептики та групи російських симпатиків — наскільки це різні групи?
Адріан Каратницький: Я вважаю, що це частково паралельні явища. Але в іншому, думаю, що Росія намагається посилити тенденцію видимого та закулісного фінансування — наприклад, позичками, які отримала партія Марін Ле Пен, крайніх правих польських політичних груп. Це все грає на загальній темі недовіри до демократичних інституцій та ліберальних цінностей. Що ще гірше — настала криза лібералізму, адже він занадто бюрократизований. Замість розмов про цінності, європейські політики говорять резолюціями та регуляціями.
Анастасія Багаліка: До яких фобій європейського електорату найчастіше апелюють прибічники режиму Путіна у Європі?
Адріан Каратницький: Тут є певна суміш націоналізму і автаркізму. Росії дуже важливо, щоб потужні економічні та стратегічні союзи були роз’єднані. Лозунгами націоналізму апелюють до цього та наголошують на невигідності спільної дії. Все це робиться заради послаблення перед Росією. Треба розуміти, що російська економіка переживає якщо не кризу, то певне обтяження — вона є слабкою. Зараз це рівень Італії, але та не впливає на міжнародні процеси настільки сильно, як Росія. Це не через те, що вона не має потужної зброї. А тому, що Італія нецілеспрямовано використовує свою культуру в інтересах просування політики. Росія ефективна не тому, що потужна, а тому що потужно використовує обмежений ресурс.
Євген Павлюковський: Якщо говорити про сукупність процесів, що відбуваються в ЄС — наскільки вони можуть похитнути європейську позицію, зокрема, щодо України та європейських цінностей?
Адріан Каратницький: Тут будуть певні випробування. Я б не казав, що ці проросійські політики є маріонетками чи агентами Росії, але вони враховують її інтереси. Проте навряд чи вони прийдуть до влади і тим паче там протримаються.
Путін хоче вибудувати деструктивний напрям внутрішніх суперечок, створити патову ситуацію, невизначеність. І таким способом грати на слабкостях Європи та Західного світу. Хоча питання дезінтеграції — це не тільки вплив російського фактору.