Троєщинський кінь: сучасне мистецтво на Троєщині — спальному районі Києва
30 жовтня на Троєщину вирушив Троєщинський кінь. У ньому та навколо нього мине мистецький вікенд у спальному районі
Ведучі
Галина Бабій,
Ірина Славінська
Гостi
Вова Воротньов

Про проект розповідає Вова Воротньов. За його словами, ідея «Троєщинського коня» виникла як жарт навколо образу троянського коня. Один вимір «Троєщинського коня» — суто перформативний, пов’язаний із жестом заїзду арт-об’єкту на Троєщину: «Він сам по собі не вимагає додаткових дій. Анекдот перетворився на реальність, проект набув плоті», — каже Вова Воротньов. Художник додає, що другий вимір об’єкту пов’язаний з тим, що він є функціональним: «Там можна сховатися від дощу, там можна провести виставку. Цей кінь — прозорий, і в ньому не вдасться нічого заховати, ніяких еллінів».
Вова Воротньов зізнається, що не надто переймається соціальними проблемами, але окремо говорить про свій інтерес саме до периферії міста.

Вова Воротньов: Троєщинський кінь та Троянський кінь — це омонімія, суголосся, спільна назва, яку я допускаю жартома. Тому що сленг на Троєщину – «Троя». Сам троянський подарунок і метафора троянського коня працює в тому напрямку, що будь-який твір несе свої контексти. Звичайно, є ряд чесних і гарних проектів, але часто вони мають вектор згори вниз, і public-art проект робиться заднім числом під певний проект. Відбувається певне внесення «троянського коня», з якого зміст вилазить до мешканців поза контекстом території.
Чому саме Троєщина? Тому що публічні арт-проекти зазвичай влаштовують у неблагополучних місцях, які вимагають інтервенції, роботи з ними.
Галина Бабій: Ви пройшлися мостом? Адже ви планували не тільки об’єкт, але й пересування містом.
Вова Воротньов: Цей проект існує в кількох вимірах. Перший — перформативний, він пов’язаний з пластичною частиною, з художнім жестом заїзду «Троєщинського коня». Цей жест є автономним: він сам по собі не вимагає додаткових дій. Анекдот перетворився на реальність, проект набув плоті.
Другий вимір об’єкту пов’язаний з тим, що він є функціональним: там можна сховатися від дощу, там можна провести виставку. Цей кінь — прозорий, і в ньому не вдасться нічого заховати, ніяких еллінів.
Галина Бабій: Підозрюю, що закладено глибокий соціальний зміст?
Вова Воротньов: Тут є інший субверсивний аспект, тому що, зізнаюсь, я не надто переймаюся соціальними проблемами, тому що не маю на них впливу. Не хочу витрачати занадто багато енергії на це.
Галина Бабій: Це така собі арт-провокація сонного спального району?
Вова Воротньов: Тут я б хотів перевести акценти на цент та периферію міста. На моє переконання, центр Києва руйнується, це фатальні процеси, що викликають виключно депресію. Центр великого міста — це його репрезентація. Периферія міста лишається на периферії уваги. Хоча недоторканий дух міста можна відчути саме на периферії поза історичним центром Києва. Для фланера периферія цікавіша від центру.
Троєщинський кінь стоїть з боку проспекту Ватутіна, орієнтир – вулиця Закревського 15, стоїть під пішохідним мостом.
Повний варіант розмови слухайте в звуковому файлі