facebook
--:--
--:--
Ввімкнути звук
Прямий ефiр
Аудіоновини

Троєщинський кінь: сучасне мистецтво на Троєщині — спальному районі Києва

30 жовтня на Троєщину вирушив Троєщинський кінь. У ньому та навколо нього мине мистецький вікенд у спальному районі

Троєщинський кінь: сучасне мистецтво на Троєщині — спальному районі Києва
Слухати на подкаст-платформах
Як слухати Громадське радіо
1x
--:--
--:--
Орієнтовний час читання: 2 хвилин

Про проект розповідає Вова Воротньов. За його словами, ідея «Троєщинського коня» виникла як жарт навколо образу троянського коня. Один вимір «Троєщинського коня» — суто перформативний, пов’язаний із жестом заїзду арт-об’єкту на Троєщину: «Він сам по собі не вимагає додаткових дій. Анекдот перетворився на реальність, проект набув плоті», — каже Вова Воротньов. Художник додає, що другий вимір об’єкту пов’язаний з тим, що він є функціональним: «Там можна сховатися від дощу, там можна провести виставку. Цей кінь — прозорий, і в ньому не вдасться нічого заховати, ніяких еллінів».

Вова Воротньов зізнається, що не надто переймається соціальними проблемами, але окремо говорить про свій інтерес саме до периферії міста.

Вова Воротньов: Троєщинський кінь та Троянський кінь — це омонімія, суголосся, спільна назва, яку я допускаю жартома. Тому що сленг на Троєщину – «Троя». Сам троянський подарунок і метафора троянського коня працює в тому напрямку, що будь-який твір несе свої контексти. Звичайно, є ряд чесних і гарних проектів, але часто вони мають вектор згори вниз, і public-art проект робиться заднім числом під певний проект. Відбувається певне внесення «троянського коня», з якого зміст вилазить до мешканців поза контекстом території.

Чому саме Троєщина? Тому що публічні арт-проекти зазвичай влаштовують у неблагополучних місцях, які вимагають інтервенції, роботи з ними.

Галина Бабій: Ви пройшлися мостом? Адже ви планували не тільки об’єкт, але й пересування містом.

Вова Воротньов: Цей проект існує в кількох вимірах. Перший — перформативний, він пов’язаний з пластичною частиною, з художнім жестом заїзду «Троєщинського коня». Цей жест є автономним: він сам по собі не вимагає додаткових дій. Анекдот перетворився на реальність, проект набув плоті.

Другий вимір об’єкту пов’язаний з тим, що він є функціональним: там можна сховатися від дощу, там можна провести виставку. Цей кінь — прозорий, і в ньому не вдасться нічого заховати, ніяких еллінів.

Галина Бабій: Підозрюю, що закладено глибокий соціальний зміст?

Вова Воротньов: Тут є інший субверсивний аспект, тому що, зізнаюсь, я не надто переймаюся соціальними проблемами, тому що не маю на них впливу. Не хочу витрачати занадто багато енергії на це.

Галина Бабій: Це така собі арт-провокація сонного спального району?

Вова Воротньов: Тут я б хотів перевести акценти на цент та периферію міста. На моє переконання, центр Києва руйнується, це фатальні процеси, що викликають виключно депресію. Центр великого міста — це його репрезентація. Периферія міста лишається на периферії уваги. Хоча недоторканий дух міста можна відчути саме на периферії поза історичним центром Києва. Для фланера периферія цікавіша від центру.

Троєщинський кінь стоїть з боку проспекту Ватутіна, орієнтир – вулиця Закревського 15, стоїть під пішохідним мостом.

 

Повний варіант розмови слухайте в звуковому файлі

Поділитися

Може бути цікаво

«Щоб зібрати 300-тисячне угрупування, росіянам треба 10 місяців мобілізації» — Киричевський

«Щоб зібрати 300-тисячне угрупування, росіянам треба 10 місяців мобілізації» — Киричевський

«Українці почали ставитися до локальних продуктів з повагою» — Анастасія Аргунова

«Українці почали ставитися до локальних продуктів з повагою» — Анастасія Аргунова

Марта Дичок: Вважаю за честь бути у персональному санкційному списку РФ

Марта Дичок: Вважаю за честь бути у персональному санкційному списку РФ